Доброта — мова планети. Доброту розуміє і людина і тварина: навіть стара собака розуміє і пам'ятає доброту, але не кожна людина вміє її цінувати, інформує Ukr.Media.
"Доброта — те, що чує глухий, бачить сліпий і використовує слабкий".
Стара притча про дощ і старого чудово описує ставлення до доброти тих, хто її не цінує
"Старий Фредо вирощував пшеницю в полі і щоразу, коли починався дощ, він був вдячний за те, що йому не потрібно тягати воду з річки. Але чим частіше йшов дощ, тим буденніше Фредо його сприймав...
Одного разу почався сезон посухи — дощі перестали йти і Фредо почав злитися: Ну і де ж ти, коли ти так потрібен? Замість того, щоб як раніше, ходити до найближчої річки і тягати воду на конях, Фредо став чекати допомоги з неба і злитися на природу — його врожай засох, бо він став сприймати доброту природи як належне та вимагати її".
Перше правило для добрих людей, які не хочуть, аби їх доброту сприймали як належне і вимагали її, звучить так: використовуйте її з розумом.
Доброта — це сила. Не варто розкидати цінний дар доброти наліво та направо, навіть якщо у вас є сили, інакше завтра від вас чекатимуть більшого і будь-яке добре діло буде сприйматися як само собою зрозуміле, але як тільки ви перестанете поводитись як добряк, на вас образяться або того гірше почнуть злитися.
Доброта як сіль: стоїть трохи переборщити і все піде нанівець. Будьте добрі саме настільки, щоб до вашої доброти не могли звикнути, не видаючи її за розкладом.
У непоправного добряка та егоїста один результат — потрібна золота середина
Люди люблять крайнощі, від чого і зіштовхуються з проблемами. Чому? Тому що знайти благодатну середину складно, але це і є головне завдання життя.
Якби наша планета знаходилася трохи далі від сонця, людського життя на землі не було б. Якби трохи ближче — теж. Ми знайшли унікальну середину серед усіх планет сонячної системи. Складність у тому, що правильне рішення завжди лежить між двома крайностями — посередині.
Егоїсти вважають, що лише їхнє життя має значення, а все довкола — лише ресурс для досягнення цілей. Поруч з ними немає близьких людей, вони страждають від самотності.
Добряки навпаки вважають, що найголовніше — бути добрим до всіх, навіть якщо вам бажають протилежного. Поруч з ними навпаки багато людей, але всі вони висмоктують життєву енергію і використовують добру людину.
У старій притчі, добряк і егоїст зустрічають після смерті Бога та запитують його: "Чому ж ми, добряк і егоїст, прийшли до одного і того ж — розчарування і втоми від життя?", а Бог відповідає: "Тому, що добряк мав стати егоїстом, а егоїст добряком — таким чином кожен з вас прийшов би до золотої середини".
У кожного добряка має бути вміння захищати особисті межі та інтереси. Про свої бажання треба заявляти, інакше все життя доведеться виконувати чужі. Кожна людина, яка навчилася доброті, має зрозуміти й егоїзм. Кожен егоїст має зрозуміти силу доброти. Добряк, що пізнав мудрість розумного егоїзму, нарешті зрозуміє, що розумний егоїзм — це також доброта. Доброта до себе.
Не слід плутати доброту з жалістю та наївністю
Жалість, простодушність і наївність не мають нічого спільного з чеснотою. Щоб о вашу доброту не витирали ноги, ви завжди повинні розуміти, що робите.
Чи можна вважати доброчесністю милостиню біднякові, який здатен працювати, але просить подачки? Чи потурання слабкостям людини, навіть якщо вона виглядає жалюгідно — це чеснота? Чи не є добро також жорсткою правдою, яка дозволяє людині вирости над собою?
Бідняку, який має всі можливості працювати, не потрібна копійка — вона лише деморалізує його, у ній немає чесноти. Точно так само простодушність не є добротою, а лише добровільним обманом: якщо голодний відмовляється від вудки, але просить рибу, запитайте себе: "Чи не є це потуранням слабкостям?". Вудка для голодного — доброта, риба — потурання.
Потураючи чужим слабкостям, уявляючи це собі як доброту, про неї неминуче витруть ноги. Якщо ви допомагаєте людині стати слабшою у її слабкості, подаєте пиякові пиво — це не доброта. Якщо ваша "доброта" не допомагає людині стати сильнішою, вас вхоплять і будуть використовувати: слабка людина не зможе віддячити добром за добро, вона лише бере.
Лише той, для кого ваша доброта — шлях до сили, зможе віддячити добром за добро.
Відрізняти доброту від жалості, наївності та простодушності — важлива здатність людини, яка вважає доброту такою ж соціальною цінністю, як золото. Найбільше добро — це не ділитися з тими, хто страждає своїми багатствами, а допомогти знайти їм власні.
