Північна Корея змінюється — принаймні, в економічній сфері. Все більше і більше громадян стають donju («донджю»), що буквально означає «грошові майстра». Це, по суті, люди, які належать до середнього класу, у яких є приватні джерела доходу, не пов'язані з партією, передає Ukr.Media.
Крістіан Петерсен Клаузен, фотограф з Китаю, дізнався про їх існування під час свого 10-денного візиту в Пхеньян. Його здивувало, що на вулиці зустрічалося все більше людей із стільниковими телефонами, хоча в попередні візити він їх не бачив зовсім. Але були й інші ознаки, що вказують на масове поліпшення способу життя.
«Набагато більше поширені, ніж рік тому, смартфони і камери, а також електричні велосипеди і розкішні автомобілі», — розповів Петерсен Клаузен.
Ці сцени різняться з тією картинкою, яку багато іноземців уявляють собі при думці про Північної Кореї.
«За останні кілька років сфера послуг також розширилася. У Пхеньяні зараз значно більше таксі, хоча для оплати все ще приймається тільки західна валюта. Можна одружитися в зоопарку, політати на надлегкому літаку в льотному клубі або навчитися кататися на конях під керівництвом досвідчених тренерів», — каже фотограф.
Доджю, як повідмляється, проводять час в «Пхеньхеттені — престижному районі Пхеньяну, де знаходяться дорогі заклади: магазини, ресторани і цілодобові кафе.
«Схоже, що ситуація покращилася до такої міри, що у деяких людей навіть є час на розваги. І це в країні з шестиденним робочим тижнем і великою кількістю додаткової роботи», — повідомляє Крістіан.
«Але це зовсім не означає, що Північна Корея перетворилася на райський куточок, де у всіх життя розкішна і комфортна. Це країна, яка знаходиться під жорсткими санкціями. Не треба далеко ходити, щоб зрозуміти, наскільки складною для цих людей може бути повсякденність. Починаючи з очікування в нескінченних чергах, щоб поїхати в стародавньому автобусі, і закінчуючи важкою роботою в полях — приклади всюди».
Елітний клас у Північній Кореї складається з підприємців і їх рідних — приблизно 10% від загального населення країни. Їх існування суперечить встановленим у країні державного устрою, але уряд закриває очі на процвітання місцевої еліти.
