Я - буддійський монах і я знаю, чому на добро люди відповідають злом!

У цьому світі повно несправедливості, пише Stiri Actuale. Думаємо, кожен з вас встиг переконатися в цьому. Ви людині душу, а вона встромляє вам ніж у спину, зраджує вас... Чому на наші добрі справи нам відповідають злом? І чи варто взагалі їх робити?

Ось притча, яка відповість на це важливе питання, інформує Ukr.Media.

"Якось до старого мудреця в двері постукала молода жінка. Крізь сльози вона розповіла старцю свою історію.

- Я не знаю, що мені робити далі. Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене: була щирою, відкривала їм душу... По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим могла.

Я дійсно робила це все безоплатно, натомість отримувала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто втомилася... Благаю, скажіть, як мені бути?

Мудрець вислухав дівчину і відповів:

- Роздягнися догола і пройдися зовсім голою вулицями міста.

- Вибачте, але я ще не докотилася до такого... Ви, мабуть, здуріли або жартуєте! Зробивши я таке, то не знаю, що очікувати від перехожих... Дивись, ще хтось збесчестить або поглумиться наді мною...

Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.

- Ти соромишся вийти на вулицю голяка, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з оголеною душею, розкритою, як ці двері навстіж. Ти пускаєш туди всіх кому не лінь.

Твоя душа - це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях.

Їх душа сповнена зла та пороків - саме таку жахливу картину вони і бачать, коли зазирають у твою чисту душу. Їм бракує сили і мужності, щоб визнати, що ти краще їх, і змінитися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих..."

У світі багато бруду і зла. Щоб залишитися чистим, не пускайте в душу випадкових перехожих. Це не допоможе ні їм, ні вам.