Поруч з ним стояв плакат, який представляв собою напис від руки на уламку дошки: «Я сліпий», інформує Ukr.Media.
Цей напис явно не чіпав серця мешканців і туристів великого міста, які квапливо проходили повз. Якщо не вважати декількох монет, миска для збору пожертв була порожня.
Зворушений цим сумним видовищем, перехожий подумав про те, чого позбавлений цей нещасний молодий хлопець в такий чудовий день, і підійшов до жебрака.
— Я не можу дати вам грошей, — винувато пояснив він жебракові, — тому що сам кілька місяців без роботи. Але, якщо ви не проти, я можу допомогти вам іншим способом. Я б хотів внести деякі зміни у ваше прохання про допомогу.
Здивований жебрак якийсь час вагався, а потім знизав плечима:
— Гаразд, робіть, що хочете. Але повинен вам сказати, що навряд чи знайдуться слова, здатні пробудити жалість у жителів цього міста до чергового жебрака.
Молодий чоловік витяг з кишені маркер, приписав на плакаті кілька слів і продовжив свій шлях.
До кінця дня він повертався через парк і, проходячи повз жебрака, з задоволенням відзначив, що новий плакат довів свою ефективність у розкритті сердець і гаманців перехожих.
Миска була сповнена грошей, причому не лише дрібних монет, але навіть бумажних купюр.
— Справи у вас пішли набагато краще, — сказав він жебракові.
— Точно, — відповів той, а потім, упізнавши голос чоловіка, спантеличено запитав: — Що ви зробили з моїм плакатом?
— Я лише додав кілька слів, — пояснив перехожий. — Але нічого такого, що було б неправдою. Тепер там написано: «Я сліпий — а на вулиці весна...»
