20-річна дівчина кинула навчання і поїхала в село виховувати шістьох дітей

Коли тобі двадцять років - хочеться тільки веселитися, відриватися на повну і насолоджуватися життям. Але іноді трапляється так, що вже в такому віці на твої тендітні плечі звалюється величезний тягар відповідальності, інформує Ukr.Media.

Христина Євтушенко з Челябінської області впродовж двох років втратила і батька, і матір. Дівчина залишилася найстаршою в сім'ї, де було ще семеро дітей, наймолодшому з яких чотири роки.

Вже на похоронах матері, коли діти залишилися повними сиротами, їх хотіли розподілити по дитячих будинкам області. Але Христина рішуче заявила, що буде сама виховувати молодших братів та сестер. За дівчину заступилася місцева влада. Тоді органи опіки дали Христині термін півроку. За цей час вона повинна довести, що в змозі подбати про молодших.

Кинувши коледж, Христина взялася за роботу. З ранку вона встигала подоїти корів, приготувати сніданок, зібрати спочатку старших до школи, потім молодших у садок. Поки всі на заняттях, Христина прибирає, куховарить, шиє, пере, годує тварин. Через шість місяців органи опіки переконалися, що вона зможе виростити братів і сестер.

У кожної дитини з сім'ї Євтушенко є свої обов'язки: один вдень після занять годує худобу, хтось із дівчаток допомагає Христині готувати обід і вечерю. Довгий час за водою родині доводилося ходити на джерело за кілька кілометрів. Місцева адміністрація провела водопровід, що стало справжнім святом в сім'ї.

Зараз наступний по старшинству в родині Євтушенко Артем навчається в технікумі в Челябінську. Вирішили, що саме він отримає освіту, поки Христина буде доглядати за молодшими. Він приїжджає на вихідні і займається «чоловічими обов'язками»: лагодить, прибиває, ремонтує.

Держава теж не забула про сім'ю сиріт. На всіх неповнолітніх дітей (їх зараз п'ятеро) Христина отримує 70 тисяч рублів. Сусіди розповідають, що іноді сильна дівчина заходить до них додому, щоб поплакати. Їй дуже важко, але вона не опускає рук. Просто іноді Христині хочеться побути слабкою дівчиною.

Однак скоро, витерши сльози, вона знову поспішає додому, щоб піклуватися про сім'ю. Звичайно, їй хотілося ходити на побачення і вечірки, але маленькі брати і сестри важливіше всього.