Батько розказував історію, чому він циган і жебраків не любить, інформує Ukr.Media.
Далі від імені батька:
Років мені було тоді було 10-12 (середина 70-х). Було літо, канікули. Батьки пішли на роботу. Сидів я в загальному будинку, збирався піти погуляти. І тут раптом дзвінок у двері.
Дивлюся у вічко якась смаглява жінка в хустках заклопотана, так з дитиною на руках.
Відкрив, питаю: «Ви хто?».
Вона відразу почала з характерним акцентом: «Ой, допоможіть чим можете! Їсти нічого!» І все в таке інше. Я ж добрий, одразу почав думати, чим би допомогти. Грошей ніяких не було. А мама з ранку посмажила пиріжків. Я сходив на кухню, взяв кілька пиріжків, загорнув у папірець і віддав їй. Стільки подяк в житті не чув. Попрощалася циганка пішла.
У мене відразу настрій піднявся. Добру справу зробив як-ніяк. Хвилин через десять виходжу на вулицю. Само собою циганки у дворі не було. Але в смітнику поруч з під'їздом лежали пиріжки загорнуті в папірець, що я їй дав.
Після цього така злість і образа пробрала. Ось ніби допомагаєш людям, а вони твою допомогу у смітник викидають. З тих пір циган і не люблю.
Добре, що хоч нічого не вкрала.
