Мене звати Аня, я виросла в дитячому будинку: мама від мене відмовилася ще в пологовому будинку, мене ніхто не удочерив, так я там і жила.
Після того, як я вийшла з дитячого будинку, то поїхала в місто там мені дали квартиру, в якій я жила, я влаштувалася на роботу в магазин і там познайомилася зі своїм чоловіком, звали його Аркадій, інформує Ukr.Media.
Чоловік у мене був в два рази старший за мене (мені було 19 років, а йому 38) - у мене не було подруг, щоб вони мене відрадили від цього шлюбу.
Коли у мене була квартира, то свекруха моя весь час говорила мені, що я і хазяєчка, і добре готую, і взагалі, що я найкраща невістка в її житті.
Це було до тих пір, поки чоловік мене не вмовив продати свою квартиру. Як тільки чоловік отримав гроші за продаж квартири в руки, то я перетворилася з доброї невістки в дармоїда.
Свекруха почала говорити про мене гадості, а мій чоловік мене не захищав від нападок своєї мами, а навпаки, підливав ще масла у вогонь. Піти мені нікуди було, ось і терпіла.
Дітей чоловік не хотів, а мені так хотілося пригорнути до себе маленький клубочок щастя, але ні свекруха, ні чоловік навіть чути про це не хотіли.
Так я прожила з чоловіком 10 років, і раптом його не стало. Ні, він не помер, а просто пішов на роботу і пропав.
Як потім виявилося, у нього була коханка, вона народила йому сина, ось він і пішов до неї.
Він приїхав один раз попрощатися зі своєю мамою і щоб я підписала документи на розлучення. Коли Аркадій поїхав, то свекруха злягла, а я доглядала за нею.
І тоді вона почала говорити мені:
«Я знаю, що я тебе ображала.
Зараз у мене і здоров'я не те, і син мене залишив, так що ти, якщо хочеш, можеш мене здати в будинок престарілих.
Я не ображуся, я це заслужила».
Я підійшла до неї і вперше її обняла і сказала:
«Так, ви зі своїм сином багато крові у мене випили, але мстити вам і здавати вас в будинок престарілих, я не буду.
У мене ніколи не було мами, так станьте не свекрухою, а мамою мені».
Свекруха розплакалася, і тепер вона і правда для мене мама.
Я поступила в інститут на заочне навчання, закінчила його, і зараз я вже директор мережі магазинів.
А не так давно я зустріла чоловіка: він розлучений, дітей у нього немає - дружина не хотіла народжувати.
Ми почали зустрічатися, і коли я його привела додому, то моя свекруха мені сказала:
«З ним ти будеш щаслива, я вірю в нього, він хороший хлопець, не чета моєму синові. Виходь за нього заміж».
Я так і зробила. Свекруха переписала на мене будинок, саме на мене, я народила доньку, свекруха її дуже любить, сильно балує і з рук не спускає.
А за народження внучки вона дістала і подарувала мені діадему із золота і діамантів, і сказала, щоб я її носила.
У мене налагодилася сімейне життя, свекрухи вже дев'ятий десяток, але вона поки ще тримається молодцем.
А не так давно прийшов до неї в гості її син, почав бідкатися, що йому ніде жити. Але свекруха йому сказала:
«Ти, коли йшов звідси, про мене подумав? Ні. Ти подумав, як і на що я буду жити? Ні, не подумав. А чому я повинна думати про тебе, дорослого чоловіка?
Пора тобі вже у твоєму віці думати про себе самому. Йди, будинок не твій, а моєї дочки».
Її син пішов, а я дивилася на нього і мені, якщо чесно, було його шкода.
Адже у нього було все: і мати, яка в душі сина не чула, і дах над головою, і дружина, яка стільки років терпіла його приниження. А він сам позбавив себе всього.
Зате тепер у мене і у моєї мами в будинку оселилися щастя, веселощі і радість.
