У Чилі вперше за 2000 років висохла водойма Лагуна-де-Акулео. Чилійське озеро довгий час було популярним місцем відпочинку жителів Сантьяго, але до квітня 2019 року вся вода зникла.

Чилійська водойма Лагуна-де-Акулео довгий час була популярним місцем відпочинку жителів Сантьяго. Заховане в долині менш ніж у двох годинах їзди від столиці, дрібне озеро приваблювало яхтсменів, плавців і водних лижників. Його води колись заповнювали територію близько 14 квадратних кілометрів, а глибина сягала 6 метрів. Але до квітня 2019 року вся вода зникла, а замість неї утворилася кірка з висохлого бруду і покровом зеленої рослинності, інформує Ukr.Media.

Наочно побачити зміни можна на парі зображень, отриманих супутником Landsat-8 26 лютого 2014 року і 12 березня 2019 року. На знімку 2019 року зелений колір в озері — це рослинність, а не вода.

У Чилі вперше за 2000 років висохла водойма Лагуна-де-Акулео. Чилійське озеро довгий час було популярним місцем відпочинку жителів Сантьяго, але до квітня 2019 року вся вода зникла.

У Чилі вперше за 2000 років висохла водойма Лагуна-де-Акулео. Чилійське озеро довгий час було популярним місцем відпочинку жителів Сантьяго, але до квітня 2019 року вся вода зникла.

Супутник отримує знімки озера кожні 16 днів. На них видно, що озеро вперше повністю висохло 10 квітня 2018 року. Пізніше на дні озера іноді збиралася вода, але більшу частину літа воно було сухим. У 2019 році озеро було сухим при кожному спостереженні.

За словами вчених, тут замішано відразу кілька факторів. Один з головних — відсутність дощу. З 2010 року в Сантьяго і всій центральній частині Чилі спостерігалася сильна і безперервна засуха. Кількість опадів щорічно зменшувалася в середньому на 25-45 %.

«Посухи тут не рідкість, враховуючи наш напівзасушливий середземноморський клімат. Але це сухе десятиліття є безпрецедентним», — сказав вчений Рене Гарро з Університету Чилі Сантьяго.

Вчені приписують близько чверті інтенсивності та серйозності посухи глобальному потеплінню. Решту вони пов'язують з природними циклами атмосферної циркуляції, температурою океану і характером опадів, пов'язаних з Тихоокеанським десятирічним коливанням.

За оцінками Гарро, близько половини водних втрат з 2010 року є результатом посухи. Решта — наслідок іригації та збільшення споживання води.

Стік з полів і садів, що оточують озеро, був ключовим джерелом води в минулому, але іригаційні системи стали більш ефективними, і стік скоротився. Наприклад, заміна обертових і пересувних спринклерів на крапельне зрошення значно скорочує кількість води, що залишилася. Між тим населення сусіднього поселення збільшилося на 45 % в період з 2002 по 2017 рік, і за останнє десятиліття споживання води в регіоні збільшилася на 20 %.