Такі всесвітні катастрофи, як, наприклад, ядерна війна, глобальна пандемія або вийшовший з покори штучний інтелект, можуть мати для майбутньої цивілізації більш важкі наслідки, ніж нам видається, інформує Ukr.Media.
Родина мого батька переїхала в США в 1930-ті роки. Євреї, вони втекли від нацистів. Моє життя склалося добре, і, думаю, я повинен бути вдячний за те, що все так вийшло.
Однак я не можу не замислюватися над тим, як би виглядав наш світ, якби Другої світової війни і Голокосту не було.
Всі ті люди, які тоді загинули — у них народилися б нащадки, які і сьогодні були б живі? І їх життя склалося б так само вдало, як і в мене? Можливо, я навіть дружив би з кимось з них був би їх сусідом? Чи народився б я у тому, передбачуваному варіанті світу без війни?
Коли люди міркують про катастрофи, які принесли багато жертв, вони майже завжди думають про безпосередній збиток: понад 50 млн осіб загинуло у Другій світовій, близько 15 млн — у Першій світовій, а при землетрусі 2010 року в Гаїті — близько 160 тисяч.
Але ці цифри нічого не кажуть про довгостроковий збиток — про людей, які могли б продовжувати жити, а не живуть, про те, яким був би наш світ без глобальних трагедій.
Такі наслідки важче задокументувати. Однак це не робить їх менш важливими.
Дійсно, якщо ми відійдемо на крок і подивимося на довгострокові обставини, то побачимо, що деякі катастрофи — найбільші з них — можна поставити в один ряд з найважливішими подіями в людській історії.
66 млн років тому Крейда-палеогенове вимирання (K-T вимирання, одне з п'яти так званих "великих масових вимирань", на межі крейдяного і палеогенового періоду) стер з лиця Землі всіх динозаврів і звільнив місце на нашій планеті для ссавців — у тому числі і для нас, людей.
Задовго до цього, приблизно 2,5 млрд років тому, так звана Киснева катастрофа (глобальна зміна складу атмосфери Землі, що сталася в самому початку протерозою, в період сидерій) знищила майже всі анаеробні організми і створила умови для нас, що дихають киснем.
Якби цих двох катастроф не сталося, то людей і багатьох інших видів, нині існуючих на Землі, швидше за все, просто не було б.
От чому я й інші дослідники, які вивчають глобальні катастрофічні ризики, вважають, що одним із найголовніших пріоритетів у XXI столітті має стати недопущення подібного розвитку подій.
Діяльність людини перетворила нашу еру в одну з найнебезпечніших в історії планети. І якщо ми подивимося на те, який вплив ми надамо на тисячоліття вперед, то зрозуміємо — мова йде не тільки про збереження життя людей сьогодні, мова йде про захист нашого майбутнього, нашого потенціалу і мільярдів наших нащадків, чиє життя може назавжди змінитися.
Наслідки зміни клімату можуть зробити людство більш вразливим перед лицем іншої катастрофи.
У якомусь сенсі сьогоднішній вплив людини на планету — це як швидкий ріст організмів, який колись призвів до Кисневої катастрофи.
Та катастрофа була викликана кисневим фотосинтезом поширення ціанобактерій. У процесі фотосинтезу в атмосферу виділяється кисень. Ціанобактерії робили це в таких масштабах, що кисню в атмосфері стало забагато — анаеробні організми просто не могли з цим впоратися і гинули.
Люди стали першими істотами на Землі, які розвивають науку, технології, сільське господарство і промисловість. І робимо ми це в таких масштабах, що вже зараз погубили безліч інших видів. І якщо не будемо обережні, то погубимо себе.
Перелік залежних від людини катастрофічних ризиків всім добре знайомий: ядерна зброя, глобальне потепління разом з іншими екологічними потрясіннями, пандемії, створені в біотехнологічних лабораторіях, штучний інтелект, що вийшов з-під контролю людини і деякі інші, наслідки яких відомі нам тільки з фантастичних фільмів.
Насправді це не просто перелік — це мережа взаємопов'язаних ризиків. Наприклад, глобальне потепління може дестабілізувати нашу цивілізацію, послабивши її перед обличчям інших можливих катастроф (про це трохи нижче).
І все це — на додачу до постійного ризику природних катастроф, таких як зіткнення Землі з астероїдом, виверження вулкана або все разом (комбінація, яка, можливо, погубила динозаврів).
У більшості катастрофічних сценаріїв важко передбачити, чим вони обернуться для людства.
Якщо ми не зможемо уникнути цієї катастрофи, шкода від неї може бути необоротною.
Нас зараз 7,6 мільярда, ми розсіяні по всій планеті, ми навчилися пристосовуватися до різних обставин і умов, тому велика ймовірність того, що, принаймні, деякі з нас виживуть.
Але яким буде життя цих виживших — велика таємниця. Над розгадкою ми з колегами попрацювали і нещодавно опублікували результати дослідження, яке назвали "Довгострокові траєкторії людської цивілізації".
Суть дослідження полягала в тому, щоб спробувати зрозуміти, як виглядатиме наша цивілізація (і життя наших прямих нащадків) через мільйони, мільярди і навіть трильйони років.
І хоча неможливо точно спрогнозувати, яку форму знайде людська цивілізація через таку величезну (та й не таку величезну теж) кількість років, ми, з усім тим, можемо прийти до деяких загальних висновків.
Якщо людству вдасться уникнути катастроф (або ми зможемо швидко відновитися після них), то тоді у нас попереду — світле майбутнє. Майбутнє, збагачене перетворюючими технологіями і виходом за межі Землі.
Але якщо ми не зможемо уникнути цієї катастрофи, шкода від неї може бути необоротною.
Катастрофа, яка призведе до знищення людства, природно, означатиме кінець нашої цивілізації. Але навіть якщо частина людей виживе, людство в цілому вже навряд чи досягне такого рівня розвитку, як зараз.
Сільське господарство і промисловість особливо важливі для відновлення. Щоб краще зрозуміти, як катастрофа може змінити майбутнє, давайте розглянемо один приклад: світова ядерна війна, в якій беруть участь всі ядерні держави — Китай, Франція, Індія, Ізраїль, Північна Корея, Пакистан, Росія, Великобританія і США.
Тільки дуже масштабна війна здатна втягти в бойові дії всі ці держави. Більш вірогідний сценарій — участь у ній тільки Росії і США, які спільно володіють більш ніж 90% світового ядерного арсеналу.
Але розглянемо все ж найгірший сценарій. Навіть при ньому велика частина планети все-таки уникне руйнувань.
Зокрема, в Африці і Латинській Америці багато країн, які не є союзниками або ворогами жодної з нинішніх ядерних держав.
Громадяни цих держав, швидше за все, залишаться цілі — так само, як і ті, хто живе в країнах, які обміняються ядерними ударами, але в місцях, далеких від військових об'єктів або великих міст.
Світ, в якому опиняться ті, що вижили, зміниться дуже швидко. Додатково до громадської і політичної плутанини будуть втрачені багато ключовіих елементів економіки.
Від голоду, причиною якого стане ядерна війна, помруть багато — можливо, навіть більше, ніж від ядерних ударів.
Глобальні торгові мережі впевнено себе почувають у відпрацьованій схемі дій у звичайних умовах, але губляться при найменших збоях системи. А збої від ядерної війни не можна буде назвати "щонайменшими".
У перші ж тижні (а може бути, і дні) після ядерних ударів населення Землі відчує дефіцит товарів споживання, запчастин і багатьох інших елементів нормального життя, без яких промислова інфраструктура виявиться паралізованою.
Досить скоро почнуть проявлятися наслідки для глобальної екології. Ядерні вибухи настільки потужні, що пил і попіл від палаючих міст піднімуться в стратосферу (другий шар атмосфери в 7 км над поверхнею Землі на полюсах і у 20 км на екваторі).
Стратосфера лежить над хмарами, так що все, що підніметься туди, вже не змити дощем. Протягом декількох місяців забруднення пошириться на всю планету і залишиться на роки.
Воно буде закривати сонячне світло, охолоджуючи поверхню Землі, зменшуючи кількість опадів — а все це дуже погано для сільського господарства.
Від голоду, причиною якого стане ядерна війна, помруть багато по всьому світу — можливо, навіть більше, ніж від самих ядерних ударів. Але хтось виживе і тут.
У людства існують запаси продовольства, які допоможуть деяким залишитися в живих і дочекатися часу, коли небеса над планетою очистяться.
Це, звичайно, за умови, що запаси залишаться цілі під час ударів.
Поєднання світового голоду і руйнувань після війни — серйозне випробовування для цивілізації. Однак, цілком можливо, що тим, хто вижив вдасться підтримувати спосіб життя, близький до того, до якого ми звикли зараз.
Але, враховуючи всі обставини, в яких виявляться люди, буде цілком зрозуміло, якщо наша цивілізація прийде в занепад і зникне, як це вже відбувалося з попередніми цивілізаціями, від Єгипту до острова Пасхи.
Як бачимо, катастрофи часто взаємопов'язані. Наслідки можуть тривати багато років.
Ядерна війна — це не просто ядерна війна. Це розруха в економіці та сільському господарстві.
Ступінь опору цивілізації руйнівних факторів залежить і від того, наскільки вона вже була послаблена — наприклад, глобальним потеплінням та іншою екологічною деградацією.
Ядерна війна може спровокувати подальші катастрофи — наприклад, пандемію (через руйнування системи охорони здоров'я) або геоінженерну катастрофу (що призведе до прискорення змін клімату). Такий сценарій ми з колегами назвали "подвійною катастрофою".
Тому важливо вивчати катастрофи не окремо, а в їх поєднанні один з одним.
У мене часто запитують, ризик якої катастрофи найбільш високий, але це неправильний підхід. Ми стоїмо перед системою взаємопов'язаних катастрофічних ризиків, а не перед набором окремих ризиків.
Для оцінки системи і для вироблення найбільш ефективних шляхів опору їй ми з колегами розробили концепцію комплексної оцінки катастрофічних ризиків.
Селяни з господарством у разі катастрофи будуть мати перевагу над усіма іншими людьми, оскільки ні від кого не залежать.
Незалежно від того, що спричинить та чи інша катастрофа, постає питання: а що буде далі? Якщо людство вимре, то відповісти, звичайно, легко: кінець нашої цивілізації.
Але якщо хтось все ж виживе, то відповідь не така проста.
Якщо цивілізація припинить функціонування, то залишилися в живих будуть надані самим собі — їм доведеться самим піклуватися про своє здоров'я і все інше.
Сьогодні більшість людей живе в містах, їм буде важко навчитися, припустимо, вирощувати хліб. (Запитайте себе: вам відомо, як вижити у світі, де відсутні звичні нам всім магазини, електрика, опалення тощо.?)
Іронія ситуації полягає в тому, що найуспішнішими в пост-катастрофному світі будуть селяни, що ведуть натуральне господарство, і нині належать до найбіднішого населення Землі.
Одним з головних завдань уцілілої частини людства стане репродуктивність. Решта населення має бути досить великою для того, щоб забезпечити появу нових поколінь землян. Інакше люди рано чи пізно вимруть.
Вчені вважають, що для того, щоб підтримувати генетично життєздатну чисельність населення, необхідно від 150 до 40 000 людей. Чим більш сприятливі умови, тим менше людей потрібно.
Життя в пост-катастрофному світі буде ускладнюватися ще й тим, що більша частина природних копалин та інших ресурсів вже вибрана і використана людством. Так і промислові забруднювачі будуть ще довго залишатися в атмосфері і ґрунті (на додачу до наслідків ядерної війни).
Мегаполіси, між тим, можна розглядати, як склад корисних матеріалів — наприклад, сталі.
З іншого боку, деякі енергетичні ресурси нікуди не подінуться — наприклад, енергія вітру і гідроенергія.
Такі види викопного палива, як вугілля, у світі після катастрофи буде важко добути з-за руйнування промисловості.
Планування дій на випадок катастроф майбутнього може виглядати абстрактним заняттям, далеким від проблем, які нам доводиться вирішувати сьогодні.
Але важливо визнати: дії, які ми робимо сьогодні, здатні вплинути в довгостроковому плані на шляху нашої цивілізації.
Практично ми сьогодні обираємо, у кого буде шанс вижити, і яким буде ця життя.
Щоб легше було зрозуміти важливість цього, уявіть, що у світі ніколи не було ні Голокосту, ні Другої світової війни.
В такому світі люди, які загинули в катастрофі середини XX століття, були б живі і, можливо, прожили б довге, щасливе життя. У нашому світі цих людей немає.
Звичайно, нам не під силу повернутися в минуле і змінити події. Але ми можемо змінити те, що ми робимо прямо зараз — щоб уникнути майбутніх катастроф. Особливо таких, які можуть вплинути на майбутнє всієї людської цивілізації.
Для наших нащадків важливо, щоб у нас це вийшло.
