Житель Великобританії цілком міг би замінити Аякса у всесвіті Marvel, адже, як цей герой, не відчуває болю. Щоб це з'ясувати, хлопець пройшов такий шлях, що від його медкарти волосся встане дибки у будь-якого травматолога. Тепер йому залишилося лише упіймати Дедпула, і життєва мета буде досягнутою, інформує Ukr.Media.
Пол і Вікі Уолтерс, жителі британського графства Ессекс, у дитинстві вигадували ігри, які налякали б будь-якого батька: тримали руки над відкритим вогнем і виривали собі зуби голими руками. Також парочка полюбляла сидіти перед гойдалками і чекати, поки сидіння вдарить їх прямо в обличчя.
Діти розважалися так зовсім не тому, що були мазохістами, просто вони спочатку не знали що таке біль. Уся справа У рідкісному захворюванні — вродженій аналгезії. Деколи гени грають з людьми у злі жарти.
Полу і його сестрі дісталася така хвороба, яка ставить їх в один ряд з супергероями. Вроджена аналгезія обумовлюється відсутністю болю. Це відбувається через те, що сигнал про пошкодження, надісланий тілом, не досягає мозку.
Чому саме цим дітям дісталося таке рідкісне захворювання, лікарям поки з'ясувати не вдалося. При цьому Пол і Вікі не позбавлені тактильних відчуттів — вони розпізнають дотики, але якщо вони перетворюються на травму — не відчувають нічого.
У суперздатності Пола і його сестри гарного мало, адже відсутність болю дозволяє людині без проблем ставити себе у небезпечні ситуації. Як показує практика, діти особливо здібні до таких експериментів.
Пол, якому зараз вже 35 років, впевнений, що, бувши дитиною, несвідомо завдав своєму здоров'ю серйозної шкоди.
"Я зламав майже усі основні кістки у своєму тілі".
А батько дітей, Боб, не проти підлити олії у вогонь і додати до історії сина трохи жахливих описів.
"Ще у дитинстві вони тримали руки перед вогнем, просто щоб послухати, як їх шкіра буде шипіти, майже як стейк, що смажиться на сковорідці. Їх руки вкривалися пухирями, але їх це лише звеселяло."
Чоловік розповів, що обидві його дитини ламали носи, хизувалися синцями, а шкіру на їх головах періодично зашивав хірург. При цьому процес отримання цих травм був для брата і сестри розвагою.
Правда, за такі бурхливі веселощі довелося розплачуватися. Пол зізнався, що через регулярне пошкодження кісток у дитинстві, процес його зростання був порушений. Так, хлопець зупинився на позначці лише у 1,5 м.
"У плані фізіології найсерйознішим наслідком захворювання став мій зріст — я ненавиджу бути низьким. Це сталося через те, що я робив всілякі дурні речі: стрибав з драбини або з даху. Мінусів не було, я не відчував болю, коли ламав кістки. Усе, що я помітив, — це увага, яку я при цьому отримував."
Рідкісний стан Пола та його сестри, можливо, у майбутньому допоможе людству. Медики збираються вивчити вроджену аналгезію і на основі цих досліджень створити знеболювальні препарати нового покоління.
