Ця пара стала першою в історії, де обидва молодята — із синдромом Дауна. Подружжя пережили знущання та приниження. У шлюбі ж вони знайшли одне одного і змогли стати щасливими. Вони одружилися у 1995 році і відтоді минуло вже майже 30 років. Давайте подивимось, як склалася їхня доля, інформує Ukr.Media.
Життя хворих на синдром Дауна легким не назвеш. Генетичні відхилення супроводжуються зниженим імунітетом, супутніми серйозними захворюваннями. Погіршують ситуацію розумова відсталість, затримка фізичного розвитку.
Хворі потребують постійного нагляду та допомоги, оскільки не справляються з багатьма побутовими труднощами. Однак і в такій нелегкій ситуації можливе щастя, що й довели Меріенн і Томмі Піллінг — перша подружня пара із синдромом Дауна.
Лінда Мартін виховувала свою доньку Меріенн сама: батько, дізнавшись діагноз, зник у невідомому напрямку. Жінка намагалася виховати в доньці самостійність, прищепити їй якомога більше корисних навичок. Згодом Мартін вийшла заміж вдруге, народила інших дітей, але продовжувала приділяти старшій доньці багато уваги. Вчила доглядати за собою, готувати їжу, і навіть влаштувала на кулінарні курси для особливих людей.
Там і відбулася зустріч Меріенн і Томмі: їй на той момент виповнилося 19, йому — 32 роки. З 12-ти років осиротілий Томмі виховувався в інтернаті, де ним особливо ніхто не займався. Дівчина закохалася в нового знайомого з першого погляду. За спогадами рідних, вона буквально світилася від щастя, постійно говорила про Томмі.
Лінда запросила молодого чоловіка в гості і була ним зачарована, незважаючи на те, що скромний і серйозний Томмі виявився повною протилежністю її невгамовній реготусі доньці. Пара, крім кулінарії, мала й інші спільні інтереси — музику і танці. Закохані зустрічалися 5 років і стали готуватися до весілля.
Оточуючі не розуміли Лінду: як можна взяти на себе ще одного хворого. Але жінка наважилася прийняти зятя-інваліда заради щастя доньки:
"Я подумала, а чому вони не можуть бути такими ж, як і всі? У мене не було абсолютно ніяких застережень і сумнівів".
Томмі був бідний і обручка, яку він купив, була пластиковою.
Руку і серце Томмі запропонував Меріенн за всіма правилами: з каблучкою і стоячи на коліні. І неважливо, що прикраса була пластмасовою, купленою в дешевому кіоску. Лінда відвела нареченого в ювелірний магазин, де той придбав справжні обручки.
Весілля відбулося 15 липня 1995 року в місті Шубернесс, графство Ессекс. Урочистий обряд при скупченні журналістів провів місцевий священник. Наречена була в білосніжній сукні, діадемі та довгій фаті, наречений у пошитому на замовлення синьому костюмі. Пізніше Меріенн багато разів зізнавалася:
"Весілля було найкращим днем у моєму житті".
Подружжя Піллінг прожило в будинку Лінди 17 років. Вона оформила опікунство над Томмі, терпляче вчила доньку і зятя вести домашнє господарство. Настав день, коли Лінда зрозуміла, що подружжя може жити окремо. Жінка зняла їм квартиру по сусідству. Загалом Томмі і Меріенн справлялися самі, але мати щодня відвідувала їх.
Сім'я Піллінг — перша пара із синдромом Дауна, яки одружилися, не лише в Англії, але й у світі. Їхнє сімейне життя викликало інтерес громадськості, і подружжя запрошували на популярні передачі та телешоу. Зароблені гроші вони витрачали на подорожі по Англії, Франції, в Америці проїхали по місцях, пов'язаних із життям їхнього улюбленого співака Елвіса Преслі.
Між Томмі і Меріенн панували мир і взаєморозуміння.
"Ми ніколи не сперечаємося, — ділилася дівчина. — Я дуже люблю свого чоловіка, він мій найкращий друг".
У Facebook сім'я мала власну сторінку, яку вела молодша сестра Меріенн. Кількість підписників з різних куточків планети становила понад 70 тисяч людей. Завдяки сімейному союзу Піллінг багато матерів здобули віру в майбутнє своїх дітей з обмеженими можливостями, перестали їх соромитися.
Срібне весілля Томмі і Меріенн відсвяткували скромно через пандемію. На той час Томмі вже кілька років страждав на хворобу Альцгеймера, і Меріенн дбайливо доглядала за чоловіком, а він не завжди її впізнавав. У грудні 2020 року містер Піллінг заразився ковідом і в перший день 2021 року помер.
Меріенн досі не може змиритися з втратою, сумує за своїм чоловіком. Лінда впевнена:
"У Меріенн і Томмі було 30 років любові та сміху, тому історію їхнього життя можна вважати надихаючою".
Вони змінили світ на краще для тисяч людей, зруйнували усталені стереотипи щодо людей із синдромом Дауна.
"Я рада, що прийняла правильне рішення, коли Томмі попросив руки моєї доньки".
