У мене є знайома, їй 60, і в неї доросла донька, яка ніяк не може вийти заміж. Доньці 32 роки, вона гарна, наче акторка з екранів, знає кілька мов і займає високу посаду. Здавалося б, живи й радій, але ні. Вона постійно каже, що втомилася. Причому настільки, що ні на що, крім роботи, сил не залишається. Я, як чоловік, часто дивлюся на це і ставлю собі запитання: звідки береться ця постійна втома? Адже навколо стільки сучасних новинок, які полегшують життя, інформує Ukr.Media.
Донька, за її словами, надто зайнята для пошуку чоловіка. Сил немає навіть зустрітися з кимось, хто намагається запросити її на побачення. Я частенько думаю: а від чого вона втомлюється? Адже зараз стільки всього автоматизовано. Пам'ятаю, як одного разу її мама не витримала і теж запитала: "Ну від чого ти втомлюєшся? У тебе ж пральна машина все пере, мультиварка — готує, продукти кур'єр приносить!". І я, якщо чесно, з нею був згоден.
Згадую, як сам, будучи молодим, допомагав своїм батькам: ремонт у будинку робив, стіни фарбував, підлогу оновлював, кран ремонтував, але при цьому не відчував такої втоми. Не було в мене тоді ні мультиварок, ні кур'єрів. А от цій дівчині важко навіть вікна помити — наймає когось, щоб цим зайнялися. І все одно в неї немає сил. Дивно, правда?
Але тут починаєш копати глибше. Адже справа, мабуть, не в тому, що технології полегшили побут, а в тому, що життя змінилося. Раніше люди будували майбутнє, вірили в це. Я пам'ятаю, як мій батько завжди казав, що ми будуємо світле завтра. І в цьому було щось захопливе.
Сьогодні ж навколо сама невизначеність, криза на кризі, ціни ростуть, як гриби після дощу. За що не візьмись — відчуття, що все більше втомлюєшся, а в підсумку стоїш на місці. Нібито рухаєшся, а реально нікуди не просуваєшся. Та й суспільство стало іншим. Роботодавці вимагають більше, навантаження на кожного співробітника зросло, і, звичайно, це не може не позначатися на стані людей.
Дівчина це відчуває. Колеги її з дітьми взагалі ледве пересуваються. А раніше такого не було: діти грали у дворі, мами відпочивали на лавочках. Тепер же доводиться ввечері сидіти з дитиною над уроками або платити комусь за допомогу. Життя ніби перетворилося на перегони, в яких всі ми біжимо, не розуміючи куди.
Раніше, як казали — "Відпрацювала я на цьому заводі від дзвінка до дзвінка 40 років". А до дзвінка, якщо перекладати на час, означає — 17.30. Зараз же багато офісних працівників залишають свої робочі місця о 20.00-21.00.
Нещодавно знайома натякнула донці, що та набрала вагу і треба б зайнятися спортом. Я посміявся про себе, адже й сам не раз чув подібні поради. Але, чесно кажучи, мало хто з нас, чоловіків чи жінок, після роботи рветься в спортзал. Втома настільки накриває, що тільки хочеться лягти і нічого не робити. Та й ці постійні "натяки" від батьків часто більше заважають, ніж допомагають. Я бачив, як у дівчини просто зникають сили після таких розмов.
Але що цікаво: коли її мама їхала на місяць до родичів, дівчина буквально розквітала. Була сповнена енергії, гуляла, зустрічалася з друзями, і навіть на роботу ходила з радістю. Варто ж мамі повернутися з черговою порцією порад, як дівчина знову ставала млявою і втомленою. Немов хтось забрав у неї зарядку, і все навколо стало сірим і важким.
То що ж це за втома? Я впевнений, що справа не тільки в тому, скільки фізично ми робимо або скільки завдань навалюється на наші плечі. У сучасному житті навантаження більше на ментальну сферу та емоції. Ми постійно під тиском: робота, сімейні турботи, вимоги суспільства — все це забирає сили і вимагає нашої уваги. І тут питання не в тому, скільки побутових завдань автоматизовано, а в тому, наскільки ми встигаємо відновлюватися, давати собі перепочинок. А це, як виявляється, одне з найважливіших завдань — навчитися відпочивати і відновлювати сили в цьому шаленому ритмі.
