Нафта і газ, спека і море, п'яти[а то й семи]зіркові готелі та гігантські хмарочоси, шейхи-мільйонери та мільйони багатих туристів — ось, мабуть, основні стереотипи, що стосуються Еміратів. Але якщо копнути трохи глибше і придивитися трохи уважніше, з'ясується, що особливості цієї близькосхідної країни набагато ширші і різноманітніші, ніж ми звикли вважати. Про десять із них ми й поговоримо сьогодні докладніше.
Тож поїхали!
Поливка кожної рослини
Більшість території Об'єднаних Арабських Еміратів займає пустеля Руб-ель-Халі, що є частиною цілого комплексу пустель Аравійського півострова. Температура в літні місяці нерідко перевищує 40 і навіть 50 градусів, а взимку рідко опускається нижче 20°. Ні, в цьому якраз нічого дивного немає. Дивно те, що навіть у таких кліматичних умовах в Еміратах примудряються вирощувати всілякі квіти та рослини. А в Дубаї так і зовсім створили один із найбільших у світі квіткових парків Dubai Miracle Garden. Як це стало можливим? Справа виключно в завзятості, та й, звичайно ж, у багатомільйонних вкладеннях.
Якщо поглянути на будь-яку клумбу або квітковий лужок в Еміратах, то можна помітити, що поряд з кожною квіткою проходить шланг зі спеціальними отворами або відгалуженнями, з яких до рослин у достатній кількості надходить вода, необхідна для їх цвітіння та життя. Використовуваний метод поливу зветься краплинне зрошення, тобто подачі води безпосередньо в прикореневу зону рослин, що вирощуються, регульованими малими порціями за допомогою дозаторів. Практично всі рослини, які сьогодні можна зустріти на вулицях міст Еміратів, були завезені в країну ззовні, у тому числі і пальми, які тут теж зустрічаються у великій кількості. Зрозуміло, що подібний благоустрій вилітає в копійчину, все-таки краса вимагає жертв. Тому, хто вирішить зірвати квітку або завдати якої-небудь шкоди пальмі або будь-якій іншій рослині, доведеться виплатити чималий штраф понад 1000$.
Зупинки з кондиціонерами
Ще одним наслідком спекотного, посушливого клімату є наявність у країні кількох тисяч зупинок громадського транспорту, обладнаних кондиціонерами. Досить актуально, якщо до приїзду вашого автобуса ще 20 хвилин, а на вулиці +40. Щоправда громадський транспорт у містах країни розвинений досить погано (винятком є хіба що дубайське метро, мова про яке піде нижче), а користуються ним переважно гастарбайтери (про яких ми теж ще поговоримо), тож і самі зупинки порівняно невеликі та тісні, а обіцяний ще кілька років тому wi-fi у них так і не заробив.
Скористатися зупинкою можна безкоштовно, навіть якщо транспорту ви не чекаєте. Кошти на їх обслуговування, начебто, йдуть з розміщеної на них реклами. Але ось невдача, в жодній із трьох зупинок, в які я заходила під час відвідування Арабських Еміратів, кондиціонер не працював. Не знаю, чи завжди так, чи їх просто відключають на зиму через те, що для арабів +25 це вже прохолодно, але факт залишається фактом.
Гастарбайтери та експати
Звичайно, наявність у країні великої кількості заробітчан, уже давно не здається чимось дивним чи навіть хоч трохи примітним. На території Арабських Еміратів корінних жителів проживає трохи більше 10%. І навіть якщо вважати умовно «своїми» арабів, які приїхали з найбідніших арабських країн (Ємен, Ірак, Єгипет, Судан), то й у цьому випадку їх буде менше третини від загальної кількості жителів країни.
Мігранти потягнулися до Арабських Еміратів разом із нафтовими доларами ще у 1990-х. Сьогодні велику їхню частину складають вихідці з Пакистану, Індії, Бангладеш, Шрі-Ланки, Непалу та інших країн Південної Азії та Філіппін, які іммігрували до ОАЕ як тимчасові робітники. Середня зарплата для тих, хто займається низькокваліфікованою працею, коливається в діапазоні 500-1000 доларів, і при цьому важливим бонусом є житло, що часто надається, а часом і харчування. Звичайно, про подібні зарплати у себе на батьківщині еміратські мігранти не можуть і мріяти.
При цьому в ОАЕ чимало і експатів, також трудових мігрантів, але у вужчому значенні слова, управлінців і білих комірців, в основному з числа європейців та американців. Їхня кількість, за різними, оцінками сягає півмільйона жителів країни.
Різноманітність продуктів
Наступний пункт є продовженням, а точніше прямим наслідком попереднього. Коли в країні проживають мільйони мігрантів, очевидно, їх треба чимось годувати, і, як показує практика, їдять вони охочіше те, до чого звикли вдома. І не тільки їдять. Ще одягаються, купують традиційні для своїх країн предмети першої необхідності, користуються звичними їм предметами в побуті, обставляють свої будинки звичними меблями (якщо, звичайно, мають на це достатньо коштів), та й загалом часто ведуть той спосіб життя, до якого звикли на батьківщині. Звідси безліч магазинів, кафе, місць дозвілля та інших установ, націлених саме на вихідців з інших країн. Ні, звичайно, корінний мешканець теж завжди зможе ними скористатися, ось тільки швидше за все робити цього не буде.
Так, і загалом достатньо потрапити в один із місцевих торгових центрів або опинитися на одній із жвавих вулиць, щоб зрозуміти, що той самий Дубай уже давно став містом світу. Адже, крім великої кількості мігрантів, тут ще й завжди багато туристів, та й загалом дуже високий рівень життя. Так що в місцевому супермаркеті ви без проблем зможете знайти товари з усього світу, чи то стиглий тайський дуріан, іспанський хамон чи французькі сири. Те саме і з місцевим громадським харчуванням: кафе та ресторани тут є на будь-який смак, а представленість різноманітних кухонь світу максимально широка.
Порожні хмарочоси
Напевно багато хто бачив фотографії різних міст Арабських Еміратів у форматі «до і після», коли на одній частині зображення фотографія 1990-х з парою-трійкою невисоких будинків, що самотньо стоять посеред пустелі, а на іншій ‒ вже наші дні, суцільна забудова, висотки. Будівельний бум, що почався в Еміратах наприкінці минулого століття, майже не слабшає і до цього дня: сотні і тисячі будинків будуються тут щорічно. гастарбайтери навряд чи можуть самостійно накопичити на дорогу квартиру в центрі міста.
Враховуючи бурхливе зростання економіки ОАЕ в останні десятиліття, багато хто почав розглядати купівлю нерухомості тут як інвестицію, а квартири і апартаменти, що купуються, порожні велику частину року або в кращому випадку нерегулярно здаються. Адже навіть у Бурдж-Халіфі, найвищому хмарочосі світу, будівництво якого було закінчено ще 2010 року, понад третину всіх приміщень досі пустує. Ну, а масове придбання нерухомості з метою подальшого перепродажу, а не проживання, є надування того самого класичного "мильного міхура", який має властивість лопатися.
То що робити в подібній ситуації? Обрушити ціни, зберігаючи темпи забудови чи підтримувати їх на високому рівні, скоротивши обсяги будівництва? Ідеально рішення тут немає, але так взяти і припинити будівництво, як би дивно це не звучало, теж неможливо, адже в будівельній галузі задіяні найбільші компанії країни (виключаючи нафтогазовий сектор), видано відповідні державні кредити, створено тисячі робочих місць, у тому числі і із залученням мігрантів. Ось так поки що й продовжують в Еміратах з'являтися сотні тисяч квадратних метрів житла, надто дорогого для одних та не потрібного іншим.
Пустирі
Хмарочоси — це взагалі класичне уявлення про історію успіху Арабських Еміратів і водночас, мабуть, головний стереотип. Ось, мовляв, кажуть [та ще й показують], учора була одна пустеля, а сьогодні хмарочоси по всій країні виросли, як гриби після дощу. Ось тільки хмарочоси виросли в Еміратах лише у трьох місцях: навколо затоки Дубай Марина і протягом кількох кілометрів уздовж шосе шейха Зайда в Дубаї та на набережній в Абу-Дабі. Говорити про те, що вони покрили всю країну не правильно.
А що ж за хмарочосами? А нічого. Великі пустирі, порожні простори, занесені піском, приховані від сторонніх очей гігантськими рекламними розтяжками і ніким не використовуються. Найкращим свідченням буде фотографія з оглядового майданчика головного дубайського хмарочоса Бурдж-Халіфи:
Перехід від хмарочосів до порожнечі дуже різкий. І це фактично центр де-факто головного міста в країні. Що вже казати про місця в Еміратах, де ніхто й не думає відвойовувати у пустелі зайві квадратні кілометри. Так що буквально на пару сотню хмарочосів на всю країну, три чверті з яких, до речі, перебувають у Дубаї, припадають сотні квадратних кілометрів пустирів, мережею яких щільно вкриті міста Еміратів.
Метро без машиніста
Наступна місцева особливість напевно знайома багатьом туристам, що відвідували Дубай. Електропоїзди у місцевому метрополітені функціонують у повністю автоматичному режимі, тобто без машиністів. Звичайно, сьогодні Дубай вже далеко не єдине місто, чия транспортна система має подібну інноваційну особливість, але при цьому місцеве метро є найдовшою мережею метрополітену, яка керується без машиніста, завдяки чому її було включено до Книги рекордів Гіннесса.
Будучи туристом, зайняти місце в голові або хвості складу дубайського метро і спостерігати за видами, що відкриваються, дуже цікаво. Найкрасивіше якраз протягом трьох-чотирьох станцій на шосе шейха Зайда, вздовж якого тягнеться головна гілка метро і де, як я й писала вище, розташовані головні хмарочоси міста. Єдиний момент, на який слід звернути увагу, перший вагон складу найдорожчий для проїзду, тоді як останній коштує стільки, скільки й решта. Тож для того, щоб відчути себе машиністом, доведеться трохи переплатити. Хоча види що спереду, що ззаду, природно, одні й самі, різниця лише у напрямі руху.
Рекорди
Дубайське метро — далеко не єдине досягнення Об'єднаних Арабських Еміратів, удостоєне внесення до Книги рекордів Гіннесса. Здається, у місцевих шейхів хобі таке, максимально виділитися на тлі інших, зробити краще/вище/більше і далі за змістом. Почавши ставити рекорди менше 20 років тому, Емірати вже наприкінці 2020 року стали країною-лідером на Близькому Сході та Північній Африці за кількістю записів у Книзі рекордів Гіннесса.
Ось лише кілька найбільш відомих еміратських рекордів: найвища споруда у світі (Бурдж-Халіфа), будівля з найбільшим нахилом у світі (вежа Capital Gate в Абу-Дабі, чий кут нахилу в 4,5 рази більший, ніж у Пізанської вежі ‒ 18 градусів, а ще найбільший килим із живих квітів, наймасштабніше лазерне шоу та найбільший у світі торговий центр (Dubai Mall). Ну, і для прикладу вже зовсім екзотичні номінації: найдорожча різдвяна ялинка, наймасовіший у світі сніданок, найвища шоколадна скульптура, найдовший золотий ланцюжок (докладніше про це трохи нижче), найбільше у світі орігамі і найдовша палиця для селфі.
Ну, і на завершення ще один цікавий дубайський рекорд. Місцевий хмарочос Maze Tower («Лабіринт»), 55-поверхова будівля, побудована в 2012 році, опинився в Книзі рекордів Гіннесса завдяки розміщеній на його лицьовому фасаді вертикальній головоломці-лабіринту з балконів. Величезну головоломку складають балкони, що чергуються горизонтально і вертикально. Цікаво, чи багато хто пройшов її до кінця?
Золото. Багато золота
Ще однією примітною особливістю, що характеризує сучасні Арабські Емірати, є культ золота. У чому проявляється? Ось лише кілька фактів. Згідно зі статистикою, кожен мешканець ОАЕ купує по 38 грамів золота на рік. У Дубаї знаходиться найбільший золотий ринок світу, що складається майже із 400 ювелірних крамниць. В Еміратах виготовили найбільший золотий ланцюжок довжиною 5,5 кілометрів і найважче золоте кільце вагою 64 кілограми, це до речі про рекорди. У країні є банкомати, які видають золоті зливки замість готівки, а також золотом можна розплатитися у низці елітних магазинів країни.
Золото завжди високо цінувалося на Близькому Сході, а прикраси з нього досі сприймаються тут як показник високого матеріального статусу. І хоча стиль «дорого-багато» і в нашій країні користується певним шануванням, до арабів у цьому питанні нам, мабуть, ще далеко. При цьому в самих Еміратах видобуток золота не ведеться, тут переважно займаються його обробкою та продажем, а місцева ціна за грам дорогоцінного металу вважається найнижчою у світі, приблизно на 18% нижчою від середньосвітового, що пояснюється низьким податком ПДВ. Якщо ж ви зберетеся купити трохи золота на дубайському Золотому ринку, не забудьте добре поторгуватися. Тут, як і в будь-якій іншій арабській країні, цю справу люблять та поважають.
Зростаюча площа країни
А ще Емірати є однією з небагатьох країн світу, чия площа зросла за останні десятиліття, хай і не надто сильно, менш як на 1%. Це стало можливим завдяки появі штучних островів та півостровів у Дубаї та Абу-Дабі. Найвідомішими з них є три дубайські пальми: Джумейра, Джебель Алі та Дейра (остання на даний момент не закінчена). У столиці Еміратів Абу-Дабі наприкінці 2000-х також з'явилися два штучні острови, Яс та Лулу. Перший уже сьогодні включає безліч об'єктів туризму, торгівлі, розваг, а також автоспорту. І нарешті одним із найбільших проектів ОАЕ стало будівництво в Дубаї архіпелагу «Світ» (The World), що складається з трьохсот островів, що повторюють континенти Землі.
Ось так разом із зростанням еміратського добробуту заодно трохи збільшилася й територія країни.
