Нещодавно прочитала статтю, в якій автор-чоловік міркував про таємні жіночі бажання. Міркував так явно й рясно проєктуючи, що хоч до підручника з психології додавай як приклад.
На його думку, дами віком "пізньої молодості", як зараз офіційно іменують 40+, хотіли трьох речей.
- Влади над чоловіком;
- Романів з молодими хлопцями в стилі "шалена імператриця";
- За всяку ціну уникнути самотності.
Неважко здогадатися, що результати опитування реальних жінок докорінно відрізнялися від цієї картини. Справжні потаємні бажання жінок були зовсім не такими.
Залишитися вдома на самоті
Раніше залишитися вдома на самоті пристрасно мріяли підлітки. Система стосунків "батьки-діти" була побудована так, щоб це було зручно батькам. "Предки" відігравали роль регулювальників, начальників і контролерів, тому їхня відсутність викликала полегшене зітхання. А діти що подорослішали мріяли якнайшвидше вилетіти з гнізда. Я пам'ятаю, як, спілкуючись з однокласниками, ми іноді ділилися фантазіями: от би мама поїхала хоч на три дні у відрядження... Таке життя тоді б почалося!
Зараз діти і батьки ніби помінялися місцями. Наявність поруч дітей — це постійний самоконтроль, необхідність бути в тонусі, необхідність піклуватися, емпатично вислуховувати, співпереживати... Так і з глузду з'їхати недовго.
Фантазія "от би всі кудись пішли й не плуталися вдома під ногами" є в кількох моїх подруг, і я підозрюю, що не тільки в них. Прошу зауважити, до речі, що залишитися самій назавжди й залишитися самій на кілька годин або днів — це зовсім різні речі. Це радше туга за тими часами, коли ти була нікому нічого не винна і коли можна нічого не вирішувати.
Вимкнути телефон, узяти пачку сухариків або келишок вина, увімкнути улюблену музику чи серіал, читати цікаву книгу або стрибати по ліжку, як у дитинстві... Начебто, що тут такого, чого не можна зробити в присутності рідних? Але всі, хто сповна відчув на собі синдром переповненого гнізда, прекрасно розуміють. Із домочадцями вже не те. До того ж, це не скасовує радості від повернення рідних. Таке ось потаємне жіноче бажання, в якому мало хто зізнається.
Взагалі не думати про майбутнє
Більшість із нас давно вже увійшли в якусь колію, яка дозволяє заробляти, триматися на плаву, платити за квартиру, харчуватися, ходити до лікаря тощо. Все це можливо, з чоловіком, без чоловіка, нічого істотно не змінюється. Але іноді кожну попелюшку відвідує зухвала мрія. А що було б, якби я від народження мала вагому конкурентну перевагу — гроші? Що, якби я була дворянином із селом кріпаків, американською Періс Гілтон? Якби просто зараз мені не треба було думати про завтрашній день, якби моє життя було забезпечене до кінця моїх днів, навіть якщо я пальцем об палець не вдарю?
Чим би я себе зайняла замість роботи, хай навіть улюбленої? Якби не доводилося відволікатися на побутові справи, а по дому шниряли невидимі спритні слуги? Якби гроші огортали мене щільним невидимим куполом, що охороняв від шкільних, медичних та інших проблем? Що, якби саме я витягла той щасливий білет, який дозволяє збирати вершки з культури, розваг, вражень... Що, якби моя голова була вільна для справжньої творчості?
Більшість моїх знайомих у такому разі погрожують написати геніальний роман. Але я вважаю, що цей роман вийшов би поганим, а то й зовсім не вийшов. Тому що написати хороший роман — це копітка, рутинна й непомітна для інших праця.
На місяць стати кимось іншим
Утім, не всі мріють бути саме багатими та знаменитими. Не кожна хоче почути звертання "пані баронесо". Є безліч жінок, які цілком задоволені своїм звичайним життям. Вони не хочуть ні на що його міняти, тут усе улюблене, затишне, обжите. Але із задоволенням зробили б вилазку в інше життя хоч на місяць, хоч на кілька тижнів.
Поїхати в інше місто, а краще в іншу країну, де тебе ніхто не знає, заплутавши сліди. Поїхати, не думаючи ні про що, вимкнувши телефон, вимкнувши інтернет. Купити великий солом'яний капелюх, парео і намисто. Плескатися в теплих морських хвилях, купувати дріб'язкові сувеніри, задумливо дегустувати південне вино і жувати щупальце восьминога. А на всі спроби старого світу втягти тебе назад, констатувати, що в тебе ще три сукні лишилося вдягти.
До речі, як людина, що вивчає новини за запитом "жінка", можу вам сказати, що якщо це бажання не реалізується, іноді в дам зриває дах. Порядні поштарки втікають з грошима, не розуміючи, що казка закінчиться за кілька тижнів. Скромні сірі мишки грабують банки... Іноді людині просто необхідно побути кимось іншим і в іншому місці. Інша річ, що бажання це варто здійснювати іншими методами.
Б'юті-подорож або оздоровча подорож
Знаю досить багато жінок, у яких у списку таємних бажань є пункт "витратити великі гроші на красу". До речі, саме так оперативники ловлять злодійок. Якщо десь проста дівчина викрала велику суму грошей, вона, найімовірніше, не втримається і протягом кількох днів з'явиться в найближчому салоні краси... Я й сама раніше практикувала приблизно раз на рік "тиждень краси", в який максимально тішила себе вбранням, аксесуарами, процедурами, відвідинами салонів, робила всякі нігті-вії. Постійно ходити на процедури набридає, навіть якщо це найприємніші у світі процедури, нігті заважають, вії набридають. А ось відчути кайф від перетворення, зібрати захоплені погляди й компліменти, насолодитися вибором прикрас та аксесуарів — це досі залишається нашим законним жіночим задоволенням.
А ось зараз в мене інша мрія — я хочу в санаторій, де сувора дієта, спокій, обмеження й очищення організму. Хтось скаже, що разові акції — маячня, але мені ось хочеться. Сподіваюся, що небо мене почує (або прочитає).
Спалах
Деякі подруги зізнаються, що близько сорока почали відчувати якусь пересиченість. Начебто все загалом нормально, ось до ресторану сходи або в театр. Але в глибині душі таке огидне почуття, мовляв, та була я у вашому театрі й ресторані, чого я там не бачила. Усе приблизно одне й те ж. Знайти стару їдальню, де різні тарілки, липка клейонка, нахабна офіціантка і бутерброд з ікрою, на який щедро накидали петрушки, — і то радості більше. Там справді нові відчуття, нові смаки.
Про чоловіків я взагалі мовчу. Більшість дорослих жінок прекрасно знають, чого від них можна чекати в ліжку, а чого не можна. Знаєте, як у дитинстві, коли ліпили з пластиліну і з кількох кольорових шматків, поступово гріючи й перемішуючи руками, утворювалася однорідна маса? Ось деякі так починають відчувати життя. Ніби воно стало сірою масою, а хочеться нового, яскравого. Мабуть, у цей момент люди починають відкривати для себе творчість. Вступають до усіляких аматорських гуртків... Пізнають новий, наймогутніший різновид задоволення. Без цього жити нудно й прісно. Саме у творчості жінка може здійснити наше потаємне бажання сяяти й бути в центрі уваги без допомоги чоловіка...
