Я нічого поганого не робив, просто вказував їй на двері! А вона взяла й пішла…

Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Їх 40-річний чоловік Костянтин ніяк не очікував, це був буквально удар у спину. І з якого дива? Все ж було добре.

Якщо щось не подобається — двері там

З Іриною він познайомився чотири роки тому. Костянтин був перспективним молодим начальником відділу у стабільній державній організації. А вона — вродливою 20-річною студенткою без особливого досвіду.

Загалом, Костя мав непоганий вигляд. Від природи він був високим і підтягнутим, стригся у гарній перукарні та не забував про гігієну. Ці вихідні дані вже робили його непоганим кавалером, якщо дивитися на середній показник. А якщо додати куплену з докладанням спадкових коштів двокімнатну квартиру та особистий «Кашкай», то й взагалі не наречений, а пісня.

Одне погано — роль нареченого Костю не вабила. А коли дівчина якось заїкнулася про те, що стосунки стають серйозними, і час про весілля подумати, за всіма заповітами чоловічих рухів ледь не виставив її за поріг.

— Мені РАЦС не потрібен. Якщо щось не влаштовує — йди.

Дівчина заплакала, але лишилася. А Костя зміркував, що вигадав непоганий спосіб тримати подругу у вузді. Добре все-таки бути кмітливим, сильним чоловіком, який не піддається на маніпуляції.

Далі — більше. Виявилося, що формула «не подобається — двері там» чудово працює не лише для «успішного відбивання від РАЦСу». Її можна застосовувати і для регуляції емоцій опонентки. Отримала дівчина зауваження, розплакалася, прикрикнула спересердя — відразу можна вказати їй на двері. Мені в домі потрібне стабільне емоційне тло, а не ось це все.

Далі образ дверей, за якими самотнім жінкам холодно, голодно і самотньо, став з'являтися в розмовах дедалі частіше. Двері впливали буквально на все: на вибір місця відпочинку, на періодичність відпусток, навіть на покупки, та спосіб мити посуд. Костя насолоджувався всемогутністю дверей та ніжним тілом дівчини.

І раптом. Ні сіло ні впало. Коли нічого не віщувало.

У відповідь на чергове «йди», дівчина, замість сліз та покори видала задумливо: «Напевно, мені й справді краще піти». І попрямувала до дверей.

— Еее... Що це таке. Ми так не домовлялися! З якого дива ти йдеш?

— Ти ж сам сказав.

— Я не це мав на увазі... Почекай. Ти хотіла РАЦС. Я готовий, гаразд. І квіти. Я зараз збігаю за квітами.

— Та не треба вже! — сумно сказала дівчина.

А здивований Костя замислився. Він усе робив за інструкцією, був сильним домінантним чоловіком, і що не так?

Валіза, вокзал, мама

Втім, дівчині Кості ще пощастило. А ось іншій дівчині пощастило значно менше. Формула «двері там» наздогнала її не на етапі залицянь, а в законному шлюбі після народження первістка.

Спочатку чоловік був енергійним, дбайливим і не жадібним. Але в декреті, як водиться, змінився і став жадібним на гроші, змушуючи дружину випрошувати то на колготки, то на прокладки. Колготки він, до речі, незабаром взагалі оголосив буржуазним пережитком. А шампунь він почав купувати не для сухого та фарбованого волосся, як раніше, а за принципом «більше — краще». Скандал трапився чи то через цей злощасний шампунь, чи то через колготки, чи то через стару білизну, зношеність якої треба було спочатку довести чоловікові, перш ніж просити грошей. Чи то через усе разом. Але ось тут і пролунала легендарна формула «валіза-вокзал-мама».

На вулиці якраз була страшна злива, жахливий вітер, дружина подивилася у вікно, заспокоїла дитину і флегматично сіла на диван. Ну ні, то ні. Чоловік же зміркував: «валізомама» — чудовий спосіб впливу на неслухняних дружин. Особливо якщо їм потрібно їхати назад у свій район, при цьому тягнучи на собі дитину, сумки, суміші та підгузки. А якщо спосіб ефективний, чому б його не використовувати?

— Може, другу дитину заведемо? — натякнув якось задоволений повагою до себе чоловік. І відразу дізнався страшне. З ним мало того, що не збираються заводити другу дитину, з ним скоро розлучаться. А шляхи відходу, судячи з усього, були намічені вже давно. Невже чудова формула дала збій?

Нікуди йти

А нещодавно прочитав у кримінальному зведенні про черговий злочин. Нібито в ньому був елемент самооборони, але суддя все одно визнала, що це вбивство.

— Йди куди хочеш! — кричав розгніваний чоловік дружині, наступаючи. А їй нікуди було йти у прямому та переносному сенсі. Позаду був кут. А в житті, крім цієї квартири, — тільки головешки, що залишилися від батьківського будинку. Втім, батьками їх і за життя не можна було назвати. Пили, били, знущалися. А в руці був ніж, яким жінка кришила овочі на суп.

Ну і що? Ну і все...

Тяжка ця тема. Почали з водевілю, закінчили трагедією. Воно, втім, і в житті так. Якщо тактично за допомогою «валізомами» і можна досягти якихось результатів, то стратегічно підсумок один — завжди сумний. Розставання, розрив, якщо не щось гірше...

Однак досі цю формулу чоловіки використовують замість того, щоб бути справжнім господарем у своєму гнізді — облаштовувати його, робити щасливим та комфортним.