Дивився днями з малим YouTube. Натрапили на якогось малолітнього експерта з історії СРСР. Послухав я це і зрозумів: у головах нинішніх дітей вариться просто феноменальний вінегрет, інформує Ukr.Media.
Звідки вони взагалі ліплять образ того часу? Джерел два.
Перше — бабусі й дідусі. Пам'ять — штука зручна, фільтрує все паскудне і залишає тільки сонячне дитинство. Тому в їхніх розповідях трава завжди зеленіша, всі з пелюшок кололи дрова, переводили бабусь через дорогу, читали класику і, звісно ж, не втикали в екрани. Звичайна стареча тирада. Чиста педагогіка, нуль об'єктивності.
Друге джерело — ютубери. Там узагалі бінго стереотипів. Ось у що реально вірять ті, хто народився після 2010-го:
- Вершина гастрономії — чорний хліб, политий олією і посипаний цукром.
- Квартири роздавали направо й наліво просто так.
- Усе взагалі було безплатним. Але в магазинах нічого не було. Мабуть, бюджет пішов на безплатні квартири.
- Молоко існувало виключно в трикутних пакетах.
- Всі пили газовану воду з одного гранованого стакана в автоматі. Зайти додому попити води було не можна — мама зажене і більше не випустить.
- Всі ходили у шкільній формі цілодобово. Навіть удома і в гостях.
- Із розваг: гра в «козаки-розбійники» (хоча я в них зроду не грав, тільки чув) і та сама приставка «Вовк ловить яйця». Де треба набрати 1000 очок, щоб побачити мультик, якого ніхто не бачив.
- Кожен перший мріяв стати космонавтом, а всі радянські речі вважалися лайном, тому всі мріяли про імпортне.
- КДБ прослуховувало кожну кухню. Крок убік — тюрма. Але на 1 Травня всі радісно і добровільно йшли на демонстрацію.
Звучить як люта дичина? Так. Але саме така каша в їхніх головах.
І винні в цьому не лише тіктокери чи блогери, які збирають перегляди на міфах. Винні ті самі родичі, які замість чесних історій про своє життя вмикають режим проповідника і розказують казки про ідеальне радянське дитинство, щоб зайвий раз дорікнути дитині за телефон у руках.
Коментарі