Очищення простору за Кондо: як я викинула половину квартири, але так і не досягла дзену

Японська фея прибирання Марі Кондо переконала нас, що, якщо притиснути до грудей старий светр у ковтунцях й не відчути «іскри радості», його треба негайно відправити у сміттєвий пакет. І ми відправляли, інформує Ukr.Media.

Я теж потрапила на цей гачок. У якийсь момент мені здалося, що моє життя трохи буксує лише через те, що на балконі лежать лижі, на яких ніхто не катався з часів маминої молодості, а у шухляді стола заплутався клубок кабелів від невідомих науці гаджетів. План був надійним, як швейцарський годинник: зараз я винесу на смітник увесь цей візуальний шум, у квартирі утвориться вакуум, і в нього негайно ринуть потоки космічної енергії, нові кар'єрні перспективи та душевна рівновага.

Вихідні минули в гарячці. Я методично збирала чорні мішки. Під гарячу руку потрапило все: стара улюблена чашка, стос гламурних журналів за 2017 рік, безглузді, але теплі домашні штани і купа дрібниць, які начебто не приносили екстатичної радості, але просто тихенько жили своїм життям.

У понеділок я прокинулася в ідеально чистій, лункій від порожнечі квартирі. Карма від цього не поліпшилася, просвітлення не настало, зате квартира стала підозріло нагадувати номер у дешевому мережевому готелі. Або приймальню стоматології. У ній було ідеально чисто, і в ній абсолютно не хотілося жити.

А потім почався етап розплати. За тиждень мені терміново знадобився той самий кабель. Ще за два я застудилася, і виявилося, що хворіти в естетичних шовкових шортах страшенно холодно, а ті самі непоказні флісові штани я особисто віднесла на смітник. З'ясувалося, що стара чашка з відбитою ручкою була б ідеальною посудиною для розведення фарби для волосся, а в новій мінімалістичній посудині це робити просто шкода.

Ми так відчайдушно намагаємося втиснути своє життя в рамки інстаграмного мінімалізму, що забуваємо просту річ: наша оселя — це не виставковий павільйон. Життя за своєю суттю трохи неохайне. Воно складається з квитків у кіно, які шкода викидати, з недов'язаного шарфа, дивної кераміки, привезеної з випадкової відпустки, і стільця, на якому купою лежить одяг, який ще зарано прати, але вже не можна повісити в шафу.

Викидання зайвого — це чудова практика, якщо в вас удома завелися миші або ви фізично не можете відчинити шафу. Але у спробах позбутися «візуального шуму» дуже легко випадково викинути власний затишок.

Тож тепер я чесно визнаю свою поразку. У мене є коробка з незрозумілими кабелями. У мене є стілець з одягом. І якщо одного дня мені знову захочеться тотально очистити простір довкола себе, я краще просто зачиню двері до спальні й піду пити каву. Бажано — зі своєї улюбленої старої чашки.