У всесвітньому звіті про щастя названа найщасливіша країна

Дев'ять років поспіль. Щовесни оксфордські соціологи разом із Gallup публікують свій глобальний звіт про щастя, і щовесни з'ясовується, що найзадоволеніші життям люди мешкають там, де пів року темно, холодно, а ідеальна соціальна дистанція на автобусній зупинці становить метрів п'ять, інформує Ukr.Media.

Фінляндія знову перша. За нею, як завжди, підтягнулися Ісландія, Данія та Швеція.

Коста-Рика якимось дивом застрибнула на четверте місце, піднявшись із двадцять третього. Жодних похмурих фіордів, лише океан і нескінченне «пура віда», яке, мабуть, працює не гірше за скандинавський хюґе.

А от так званому "першому світу" чомусь не до сміху. США опинилися на 23-му місці, Британія скотилася на 29-те. Вперше за довгий час жодної англомовної країни немає в десятці лідерів. І якщо вчитатися в цифри, стає зрозуміло чому. Їхня молодь стрімко втрачає радість буття.

Дослідники опитали сто тисяч людей у 140 країнах і дійшли висновку, який міг би здатися комічним, якби не був таким сумним: соцмережі методично зжирають психіку тих, кому ще немає двадцяти п'яти.

Звіт прямо вказує на дівчат-підлітків у Західній Європі та англомовних країнах як на найбільш вразливу групу. Ті з них, хто проводить у стрічках п'ять і більше годин на день, демонструють таке падіння задоволеності життям, що це вже скидається на епідемію масового порівняльного неврозу.

Зізнаюся, мені не складно зрозуміти механіку цього процесу. Навіть із моєю зміцнілою психікою часом вистачає десяти хвилин споглядання чиїхсь відфільтрованих облич, ідеальних сніданків і мальдівських відпусток, щоб відчути легку, в'язку втому від людства. А коли тобі п'ятнадцять, і твій мозок щодня маринується в алгоритмічних стрічках, де головна валюта — це візуал та інфлюенсери, шансів вийти звідти з нормальною самооцінкою небагато.

Дослідники, до речі, так і пишуть: платформи, створені суто для спілкування, шкоди не несуть. Отрутою є саме алгоритми, що підсовують нескінченний потік чужої ідеальності.

Цікаво, що в Південній Америці чи на Близькому Сході молодь теж не вилазить із телефонів, але їхній рівень щастя так не падає. Можливо, там вуличне життя все ще гучніше за віртуальне, або ж родинні зв'язки тримаються на чомусь міцнішому за спільні рілси.

Щодо України, то дива не сталося. У цьогорічному звіті ми залишилися на 111-му місці зі 147 країн. На відміну від західного світу, де радість буття крадуть ідеальні картинки в інстаграмі, причини нашої колективної втоми куди більш реальні та жорстокі. Тут діють зовсім інші метрики щастя.

Найіронічніший факт із цього звіту: найщасливішими виявилися не ті, хто видалив усі додатки і пішов жити в ліс. Повна цифрова ізоляція зараз просто робить тебе маргіналом, що теж не надто весело. Найкраще почуваються ті, хто витрачає на соцмережі менше години на день. Така собі гомеопатична доза цифрового шуму.

Проблема лише в тому, що середня статистика підліткового скролінгу зараз становить дві з половиною години, і цей час тільки зростає.

Не дивно, що уряди різних країн один за одним починають обговорювати заборону соцмереж для неповнолітніх. Навряд чи це спрацює — діти завжди знаходили спосіб обійти штучні паркани швидше, ніж дорослі встигали їх будувати.