Одного разу я вирішив сходити до мами в гості і там, в під'їзді, я зустрів її - кішку, яка теж нікому не потрібна. Я бачив її раніше, я знав, що вона живе в підвалі і що її періодично хтось брав до себе пожити, а потім знову і знову викидав у підвал, інформує Ukr.Media.
Мені здалася гарною думка, що людина яка нікому не потрібна, може чудово співіснувати з кішкою, яка теж нікому не потрібна.
Початок спільного життя не був гладким. Виявилося, що кішка прожила не легке життя. У неї були неправильно зрощені кістки тазу, зламаний хвіст і забої голови та рвана рана на шиї.
Я так само чудово розумів, що кішка муркоче для мене, тільки тому, що у мене є необмежений доступ до Вискасу. Але мені і кішці потрібна любов, тепло і ласка. І так, не довіряючи одне одному, ми почали поступово звикати жити разом.
І ось минуло півроку. І я можу з упевненістю сказати, що ніхто й ніколи не дарував мені стільки ласки та уваги. Несподівані припливи ніжності особливо в 4-5 ранку, тихе муркотіння і котяча ніжність повертають мене до життя. Хочеться сказати тобі, кішка, спасибі за те, що ти є у мене. Не кидай мене.
