Я натрапив на масштабний аналіз у Journal of Animal Ecology. Команда вчених із кількох крутих інституцій (Lewis & Clark College, CEFE-CNRS та Державний університет Північної Дакоти) вирішила порівняти, як поводяться міські та сільські популяції птахів, ссавців, рептилій і навіть комах. Вони перелопатили купу матеріалу — 80 досліджень із 28 країн.
Міський ритм робить дику фауну схильною до ризику.
Вони сміливіші, агресивніші, активніші і значно більше люблять досліджувати нові території, ніж їхні родичі з провінції. Сільський птах чи гризун, грубо кажучи, ховатиметься в кущах від найменшого шереху. А міський спокійно дивитиметься вам в очі, холоднокровно прикидаючи, чи можна віджати у вас шматок булки.
Докторка Трейсі Буркхард, яка керувала цим дослідженням, пояснює все доволі просто. Де б ви не знаходилися на планеті, місто змінює поведінку фауни передбачувано: тварини банально втрачають страх.
Звучить так, ніби вони просто адаптуються і стають крутішими, але насправді це пастка.
Менше страху перед людьми означає більше прямих контактів. А де тісні контакти — там конфлікти. І, будемо відвертими, зростає ризик передачі якихось нових зоонозних інфекцій. Ми ліземо в їхній простір, вони перестають боятися нашого — і це погані новини для обох сторін.
І мова не лише про щурів, мартинів чи голубів, які давно стали неформальними амбасадорами асфальту. Урбанізація перепрошиває навіть тих, хто раніше вважався типовим інтровертом полів та лісів. Усякі там кропив’янки, вівсянки й чечітки, переїжджаючи до мегаполісів, теж відрощують собі віртуальні ікла і стають зухвалішими.
Тому науковці натякають міським планувальникам: час прокидатися. Містам життєво необхідні нормальні, пов’язані між собою зелені зони. Тваринам потрібен свій простір для життя і нормального обміну генами, щоб вони не тусувалися виключно на бетоні під нашими ногами.
До речі, у цьому величезному масиві даних є один кумедний науковий перекіс. Понад 70% зібраної інформації — це дослідження про птахів. А от комах, амфібій та рептилій вивчали мізерно мало, вони склали заледве 10%. Тож, як каже співавторка дослідження Анна Шармантьє, науковцям ще є над чим працювати і куди дивитися, крім неба. Бо хтозна, які хитромудрі плани щодо захоплення тротуарів зараз будують міські жаби чи жуки.
Місто робить нас усіх трохи жорсткішими. І спостерігати за тим, як природа відбиває наш власний міський ритм — це одночасно захопливо і трохи лякає.
Коментарі