Виявлена причина довголіття папуг завдяки аналізу їх геному

Дослідники з Університету Карнегі - Меллона і Орегонського університету здоров'я і науки провели генетичний аналіз папуги, що відноситься до виду синьолобий амазон (Amazona aestiva), і порівняли його матеріал з ДНК 30 інших видів птахів. Вони виділили гени, які можуть бути причиною довголіття цих птахів. Робота опублікована в журналі Current Biology, інформує UkrMedia.

Постдок Морган Віртлін (Morgan Wirthlin), що брала участь в дослідженні, розповіла, що деякі папуги здатні прожити у неволі до 90 років. За її словами, цей час можна порівняти з кількома століттями для людини. Вона і її колеги хотіли з'ясувати причину такої тривалості життя.

За допомогою генетичного аналізу вони знайшли унікальні для папуги структури. По-перше, гени, які стимулюють активність теломерази. Теломераза - фермент зворотної транскриптази, діяльність якої спрямована на збільшення або збереження поточного стану теломер - кінцевих ділянок хромосом, які зменшуються з кожним поділом клітин. Теломери обумовлюють кількість поділів клітини, перш ніж та помирає. З цим явищем пов'язаний ефект старіння організму. При можливому заповненні теломер клітинна структура може стати безсмертною.

По-друге, вони виявили механізм, який регулює життєвий цикл клітин. На їхню думку, його паралельна еволюція з генами, що активують теломеразу, дозволила птахам уникнути розвитку раку, який можливий при відсутності контролю.

По-третє, вони виділили унікальні для цього виду папуг паралоги (один з генів, що виник при дуплікації вихідного гена у разі хромосомної мутації). Вчені порівнювали їх з генами людини, які пов'язані з когнітивними здібностями, побачивши в цьому ознаки конвергентної еволюції.

Морган Віртлін сподівається, що наступні, більш детальні дослідження дозволять команді розкрити першопричини здібностей папуг, пов'язаних з вмінням розмовляти.

У минулому році біологи з Віденського університету та Віденського ветеринарного університету довели, що какаду володіють просторовим мисленням. Какаду Гоффіна швидко навчилися підбирати тривимірні фігурки, що підходять під отвори складної форми, довівши, що вони відмінно розбираються в геометричних поняттях про подібність і симетрії.