Що лякає різні породи вихованців, та чи можна це якось попередити

Як і в людей, у наших чотирилапих друзів є свої страхи і фобії. Так, деякі собаки бояться гучних звуків, деякі — води, а деякі — незнайомців або дітей. Від чого ж залежить виникнення страху у вихованця і чи можна якось його попередити?

Фінські вчені, що займаються вивченням собачих фобій, вважають, що це реально. Ще тільки збираючись придбати цуценя, можна з досить великою часткою ймовірності спрогнозувати вразливі місця його психіки. Правда, працює це, тільки якщо ви знаєте породу майбутнього члена сім'ї. Приблизно в 72% випадків страхи, як і багато хвороб, передаються генетично, а деякі з них і зовсім "закладені" в породі, інформує Ukr.Media.

Так, у ході дослідження було встановлено, що грози і феєрверків найсильніше бояться пшеничні тер'єри, а також італійські водні собаки. Родичі ж останніх, іспанські водні собаки, найбільше побоюються незнайомців.

Вчені проаналізували дані, зібрані у 13,7 тисячі власників собак. Люди заповнювали анкети, в яких детально відповідали на питання про те, чого лякаються їх вихованці, як саме проявляються їхні страхи і як тварини поводяться під час нападів.

Звичайно, собачі фобії залежать не лише від породи, але і від віку, статі, виховання і соціалізації тварин. Так, пси більш емоційно реагують на подразники, ніж дівчатка, причому з віком ймовірність прояву якихось фобій тільки зростає. Старші собаки часто страждають від страху перед гучними звуками і страху висоти, включаючи боязнь сходів і мостів.

З 264 тестованих порід найбільш стійкими перед фобіями виявилися лабрадори-ретривери, бернські вівчарки і стаффордширські бультер'єри. Також нечасто зустрічалися проблеми з психікою у представників аборигенних мисливських порід (хортів і вовкодавів) і такс. А ось тер'єрів складно назвати в цьому плані безпроблемними. Вони часто проявляють агресію щодо незнайомців, яка є наслідком вродженої фобії.

Найбільш важко прогнозованими виявилися страхи дворняг. Психіка безпородних собак найменш стабільна. Можливо, основну роль в їхньому випадку грає не генетика (адже у дворнязі намішано дуже багато всього), а виховання і соціалізація. Дитинство безпородних собак, на відміну від породистих, нерідко буває важким, вони частіше минає на вулиці або в притулках.

Якщо ж ви хочете одного не лише генетично вільного від страхів, але і з більш стійкою психікою в цілому, кращий вибір — це представники аборигенних пастуших порід (алабай, кувас, гірська піренейська собака), а також лабрадор-ретривер. Багато в чому саме завдяки цьому представників останньої породи залучають для допомоги людям — як собак-рятувальників, поводирів і каніс-терапевтів.