Як старіють собаки

Здається, ще зовсім нещодавно двором гасало дзвінкоголосе цуценя, пустун і бешкетник, яке своєю нестримною радістю поліпшувало настрій усім довкола.

Якихось... років тому. А тепер на ґанку лежить старенький пес, і навіть бадьорий вигук "Гайда гуляти!" його вже не надто тішить.

Тривалість життя собаки залежить від багатьох чинників, зокрема породи, розміру та загального стану здоров'я. У середньому собаки живуть 10-13 років, проте цей показник значно різниться: дрібні породи часто доживають до 15 років і більше, тоді як для гігантських норма — 7-10 років.

Процес старіння у собак має певні паралелі з людським, але також і свої особливості. З віком вони стають менш активними, можуть з'являтися хронічні захворювання та зміни у поведінці. Однак швидкість цих змін та специфічні проблеми зі здоров'ям відрізняються.

Як і ми, вони проходять усі стадії життя — дитинство, юність, зрілість, а потім неминуче настає старість.

Перші ознаки старіння

Собака стає менш активною, менше грається й бігає. У багатьох породистих собак на початковому етапі старіння даються взнаки спадкові хвороби, до яких представники цієї породи мають генетичну схильність.

Наприклад, у басетів починають боліти суглоби, у німецьких вівчарок з'являються проблеми із задніми лапами, а у кокер-спанієлів — з очима.

Тривалість останнього етапу життя собаки індивідуальна. Цей період може тривати від кількох місяців до кількох років і залежить від загального стану здоров'я тварини, догляду та наявності хронічних захворювань.

Старі собаки гірше бачать і чують, ходять повільно, горбляться. У них загострюються хронічні хвороби. Їм потрібен особливий догляд і дієта, а також допомога з гігієнічними процедурами (протирання очей, вух, шерсті).

А ще стару собаку можуть втомлювати діти й шум, адже їй тепер більше хочеться спати. Втома настає швидко, тому собака більше часу проводить у будці.

Так само, як і люди, собаки до старості сивіють.

Реагують повільніше, тому за ними доводиться уважніше стежити. Особливо на прогулянці. А ще собаці стає важко ходити сходами.

Перший пес нашої сім'ї дожив до 15 років. Він майже оглухнув і погано бачив. У нього випало кілька зубів, а морда стала зовсім сивою. Іноді він насилу впізнавав нас, поки ми не підходили зовсім близько.

Більшу частину часу він лежав. Ходив повільно, опустивши голову, і завжди намагався вийти на середину дороги. Ніби чекав на щось.