Чому корова жує по вісім годин на добу і як наїдається однією травою

Спочатку ковтає, а жує потім.

Корова може годинами їсти траву й сіно, тобто їжу, з якої людина майже нічого не здатна взяти. Наш шлунок жорсткі стебла й листя не перетравлює. Коров’ячий, як не дивно, теж не вміє.

Усю роботу за неї роблять мільярди мікробів, які живуть у неї всередині. А знамениті «чотири шлунки» потрібні передусім для того, щоб цим мікробам було де жити.

У корови один великий шлунок, поділений на чотири відділи: рубець, сітку, книжку й сичуг. У перших трьох шлунковий сік не виділяється зовсім. Там корм перемішується, сортується й бродить, а перетравлюють його мікроби.

А ось сичуг уже дуже схожий на наш шлунок. Тут виділяється шлунковий сік.

Усе відбувається в такому порядку. Спочатку траву обробляють мікроби, а потім корова перетравлює те, що вони зробили, і заразом самих мікробів.

У рубці вміщується до 300 літрів

Рубець — найбільший відділ. У великої корови він уміщує від 100 до 300 літрів, і займає він майже всю ліву половину живота.

У рубці живуть бактерії, гриби та інші крихітні живі істоти. Вони й розбирають жорсткі стебла, з якими сама корова не впоралася б. В одному мілілітрі рідини з рубця містяться десятки мільярдів бактерій.

Мікробам у рубці живеться добре, бо там завжди тепло, постійно надходить свіжий корм, а стінки рубця скорочуються й усе перемішують.

Поїдаючи траву, мікроби виділяють кислоти, на кшталт оцтової. Корова всмоктує їх прямо через стінку рубця, і це головне джерело її сил. З них вона отримує від 60 до 80% усієї енергії.

Для кожного корму в рубці потрібні свої мікроби. Тому з трави на сіно або на інший новий корм корову переводять поступово, потроху підмішуючи його до звичного раціону.

Корова спочатку ковтає, а жує потім

На пасовищі корова заковтує траву швидко, майже не жуючи. Відкусити пучок, як ми яблуко, вона не може, бо верхніх передніх зубів у неї немає. Корова охоплює траву язиком і обриває її, притиснувши нижніми зубами до твердої пластини на верхній щелепі.

Зате рубець у неї такий великий, що можна швидко наїстися про запас, а дожувати потім. Через 15-30 хвилин після їжі, коли корова спокійно лежить або стоїть, частина корму з рубця й сітки повертається стравоходом назад до рота. Корова знову ретельно пережовує цю грудку, водячи щелепою з боку в бік, змішує її зі слиною й проковтує.

Жує корова так до 50 хвилин підряд, потім стільки ж відпочиває, і все починається знову.

Загалом на жуйку йде близько восьми годин на добу, а то й більше. Скільки саме, залежить від корму. Коли корова їсть сухе сіно, вона жує довше, а коли соковиту траву, то менше. А на пасовищі вдень вона переважно скубе траву, жуйку ж жує більше вночі.

Жувати одну й ту саму траву вдруге корові вигідно. Що дрібнішими стають шматочки трави, то легше мікробам за них узятися.

До того ж під час жування виділяється дуже багато слини, за добу від 50 до 100 з гаком літрів, тобто від п’яти до десяти відер і більше. На сіні її більше, на соковитій траві менше. У слині є речовина на кшталт харчової соди, і вона не дає вмісту рубця закиснути.

Сітка вирішує, що повернути до рота на дожовування

Другий відділ називається сіткою, тому що зсередини він укритий вічками, схожими на бджолині стільники.

Рубець і сітка працюють як одне ціле й постійно обмінюються вмістом. Сітка сортує корм. Великі шматки вона затримує й відправляє назад до рота на пережовування, а достатньо дрібні поступово пропускає далі.

А ще в сітку потрапляє все важке, що корова випадково проковтнула разом із травою, наприклад шматочки дроту чи цвяхи. Гостра залізяка може проткнути стінку сітки. Тому корові можуть дати проковтнути спеціальний магніт. Він лягає в сітку й залишається там на все життя, збираючи на себе залізяки.

У «книжці» з кашки всмоктується вода

Третій відділ називається книжкою, тому що всередині він має безліч складок, схожих на сторінки щільно закритої книги. Через книжку проходить уже подрібнена маса. Тут із неї активно всмоктується вода, а більші шматочки, які проскочили сітку, затримуються й перетираються. Після книжки корм стає набагато густішим і вирушає до сичуга.

У сичузі корова перетравлює своїх же мікробів

Стінки сичуга, четвертого відділу, виділяють кислий шлунковий сік. Він перетравлює і рештки корму, і мікробів, які до цього розмножувалися в рубці.

Мікроби для корови не лише помічники, вони самі стають їжею.

Поки бактерії живуть у рубці, вони живляться травою й розмножуються. Потім частина з них разом із кашкою йде до сичуга й кишечника, де перетравлюється.

Так корова отримує білок, причому більшу його частину вона засвоює саме з перетравлених мікробів.

У теляти спочатку працює майже сам лише сичуг

Новонародженому теляті рубець із його мікробами поки що не потрібен, воно п’є молоко.

Коли теля смокче, краї особливого жолоба, який починається від стравоходу, самі собою змикаються в трубку. Нею молоко йде повз рубець і сітку прямо до сичуга, де й перетравлюється.

Саме сичуг молочного теляти століттями йшов на закваску для сиру. Його стінки виділяють речовину, що згортає молоко.

Щойно теля починає куштувати сіно й траву, у рубці заводяться мікроби, сам рубець росте й змінюється зсередини. Жуйка з’являється, коли теляті приблизно два-три тижні. А коли теля зовсім переходить на траву, його сичуг перестає виділяти цю речовину.