Величезний розмір тіла комах, можливо, не був пов'язаний з високим вмістом кисню в атмосфері

Розмах крил 70 сантиметрів. Бабка розміром із вгодованого кота, яка летить вам прямо в обличчя. 300 мільйонів років тому це було нормою, інформує Ukr.Media.

Десь із дев'яностих років наука згодовувала нам одну дуже зручну теорію. Звучала вона так: доісторичні комахи були гігантами, бо тоді в атмосфері було на 45% більше кисню. Комахи ж дихають не легенями, а системою трубочок (трахей). Мовляв, зараз кисню мало, повітря трубами йде погано, велике тіло не прогодуєш — от гіганти й вимерли. Елегантно, логічно, ідеально для енциклопедій.

Але в свіжому номері Nature вийшла стаття, яка цей міф рознесла вщент.

Дослідники з Університету Преторії взяли потужні електронні мікроскопи і банально порахували, скільки місця ці дихальні трубки займають у літальних м'язах. Виявилося — жалюгідний 1%. Навіть у тих самих доісторичних монстрів.

Для розуміння: у птахів чи ссавців капіляри забивають у десять разів більше простору в серцевому м'язі. Тобто, якби комахам справді бракувало кисню, еволюція просто напхала б у них більше трубочок. Вільного місця в м'язах вистачає з головою.

Що маємо в сухому залишку? Кисень тут ні до чого. Фізика дихання спокійно дозволяє 70-сантиметровим бабкам літати за вашим вікном просто зараз.

Чому ж їх немає? Швидше за все, еволюція розпорядилася жорсткіше. Щойно з'явилися перші спритні хребетні (наші з вами далекі родичі), вони просто почали жерти цих неповоротких літаючих дирижаблів. Або ж сам хітиновий панцир має межу міцності і тупо ламався б під власною масою.

Вони зникли не тому, що їм стало важко дихати. А тому, що хтось виявився швидшим і голоднішим. Як і завжди.