Чи знали ви, чому коти бояться ванної? І ніколи вам не мстять

Гортаєш стрічку — а там мейн-кун виловлює гумову качечку з ванни, наповненої піною. У коментарях люди діляться схожим досвідом:

«Мій обожнює ловити струмінь води в душі» або «Сам застрибує в порожню ванну і сидить там».

Суцільні сльози розчулення.

Потім намагаєшся влаштувати те саме своєму коту. Але фінал зазвичай інший. Розідрані руки, котячий переляк і мокра калюжа у ваших кросівках наступного ранку.

«Мститься, падлюка», — перша думка.

І ви не самотні. Я часто чую від знайомих, власників котів:

«Після миття кіт три дні сидів під ліжком і ігнорував мене», або ще гірше — «Сходив у туалет прямо на важливі документи та техніку!».

Але відкиньмо безпідставні страхи. Ваш кіт взагалі не вміє мститися.

Теорія котячої змови

Щоб спланувати холодну помсту, потрібна епізодична пам'ять і розвинена префронтальна кора мозку. Це людина може лежати перед сном, дивитися в стелю і накручувати себе.

«Минулого вівторка цей двоногий засунув мене в тазик. Я йому цього ніколи не пробачу».

У мозку котів немає нашої багатосерійної пам'яті, зате працює асоціативна. Вони запам'ятовують не сюжет, а зв'язок між подією і загрозою для життя.

Візьмімо, до прикладу, людину, яка торкнулася гарячої праски. Вона ж не починає планувати помсту побутовій техніці. Просто на рівні рефлексу записується: оця штука небезпечна, тримаємось подалі.

Коли ви тягнете кота у ванну, він не думає, що ви погана людина. Його мигдалеподібне тіло запам'ятовує обставини. Шум води + слизький кахель + хімічний запах шампуню = смертельна небезпека.

Товариш, якось розповів мені:

«Після першого невдалого купання мій кіт уже десять років панічно боїться навіть відчинених дверей до ванної».

Тоді за що дісталося кросівкам?

Якщо це не помста, тоді чому постраждало взуття? — Еволюція.

Коли кіт переживає дикий стрес, його світ руйнується. Безпеки немає. Що робить хижак, у якого земля йде з-під лап і треба якось повернути контроль над територією? Він намагається оточити себе своїм же, найсильнішим запахом.

Ваші кросівки, розстелене ліжко чи покинутий на підлозі рушник — це ваш запах. І кіт, залишаючи там свою «мітку», ніби каже:

«Тут було дуже страшно. Мені треба змішати наші запахи, щоб знову відчути, що я вдома».

Тварина не намагається виявити агресію, навпаки — вона благає про допомогу.

До речі, якщо така поведінка сталася хоча б раз, є сенс звернутися до ветеринара. Сильний стрес часто спричиняє фізичні недуги. Калюжа поза лотком може бути не тільки спробою заспокоїтися, а й ознакою фізичного болю.

Маленькі інопланетяни

Якщо знову натрапите в інтернеті на відео кота-дайвера — згадайте про генетику та звички. Деякі власники розповідають, що їхні коти не бояться води, бо їх привчали змалечку (наприклад, підібрали з вулиці і гріли в теплому тазику).

У бенгалів чи турецьких ванів любов до води закладена генетично. Але все це — швидше винятки.