Яку кішку не варто брати як першу: породи, з якими новачкові буде важко

Найскладніше новачкам із трьома типами порід: з гібридами диких і домашніх кішок, з дуже активними та товариськими, яким людина потрібна поруч цілий день, і з тими, за шерстю чи шкірою яких треба доглядати постійно.

Порода до того ж — характерна риса, але не непорушне правило. Характер частково передається у спадок, але багато що залежить від того, як кошеня привчали до людей у перші тижні життя, і навіть в межах однієї породи всі кішки різні.

Гібриди: бенгальська, савана, чаузі

Ці породи вивели, схрещуючи домашню кішку з дикими: бенгальську — з азійською леопардовою кішкою, савану — з африканським сервалом, чаузі — з очеретяним котом. Звідси й плямиста «дика» шерсть бенгала та савани, і величезні вуха савани. За розміром бенгал і чаузі — звичайні середні або великі домашні кішки, а по-справжньому великими, до 11 кг, виростають лише савани перших поколінь. Уся річ в дикому предку: леопардова кішка сама розміром із домашню, а сервал набагато більший.

Головне у гібрида — покоління. Бенгалів і чаузі, яких продають як домашніх, зазвичай уже багато поколінь розводять між собою, а саван першого покоління й досі отримують від сервала. Ранні покоління — F1-F3, де дикий предок є для кошеняти батьком, дідусем чи прадідусем, — ветеринари тримати вдома не радять: поведінка у них непередбачувана, вони мітять і погано уживаються з іншими тваринами, а в деяких країнах Європи ранні покоління навіть заборонено тримати. Тому перше, що варто запитати у власника розплідника, — яке покоління у кошеняти.

Але й пізні гібриди залишаються дуже енергійними. Бенгал постійно лізе вгору й усе досліджує, йому потрібні регулярні ігри, головоломки, а іноді й бігове колесо; якщо вам не подобається, коли кішка лазить по шафах, — ця порода не для вас. Чаузі відкриває шафи й викидає речі, тож господарі ставлять дитячі замки; вона стрибає майже на два метри й не любить довго залишатися сама. Савана швидко нудьгує: їй потрібні ігри та прогулянки на шлейці, і тримати її лише у квартирі так, щоб їй вистачало руху, дуже важко.

Мисливський інстинкт у гібридів сильний — це варто врахувати, якщо вдома живе хом'як або папуга. А от із чужими людьми бенгали обережні: у Фінляндії, де опитали власників тисяч кішок, вони виявилися серед найактивніших і водночас найлякливіших порід.

Турецький ван та абісинська

Турецький ван — розумний, енергійний і трохи бешкетник, добре вчиться за ласощі. Із сім'єю лагідний, але на руки йде неохоче — хоче бути поруч, а не на колінах. Дітям треба пояснити, що вана не можна силоміць обіймати: якщо тримати його силою, може вдарити лапою. У двох дослідженнях у Фінляндії вани частіше за інші породи проявляли агресію до людей і найгірше ладнали з іншими кішками, хоча щодо ванів з інших країн таких даних немає.

Абісинська за характером простіша: ладнає з дітьми, собаками та кішками. З нею важко через гіперактивність — увесь час у русі, досліджує або грається, дивиться на квартиру згори, з холодильника та шаф, і потребує уваги. Кішки, яка півдня дрімає на підвіконні, з неї не вийде.

Сіамська та її рідня

Сіамська кішка славиться голосом не менше, ніж зовнішністю: вона «розмовляє» вдень і вночі та висловлюється про все. З тієї самої групи — орієнтальні кішки та балінезійська, довгошерста сіамська. Вони також балакучі, хоча у балінеза голос тихіший і м'якший.

Їм потрібна людина. Сіамська весь день ходить за членами сім'ї та «допомагає». Залишатися надовго насамоті вона не любить: без людей розважається сама — відкриває крани та шафи, а коли ви повернетеся, ще пів години емоційно нявчатиме, як минув день. Орієнталам важко змиритися з роллю єдиної кішки, без людей бешкетують і залишаються кошенятами все життя.

Тому багато господарів заводять сіамській або орієнталу компанію — другу кішку. Але підселити нову кішку до старої вдається не завжди, тож якщо хочеться двох, краще одразу брати пару, яка вже дружить: такі швидше уживуться.

Найбільше клопоту — з перською та лисим сфінксом

Довгошерсту кішку зазвичай радять розчісувати щодня, короткошерсту — приблизно раз на тиждень. Ковтуни тягнуть шкіру, кішці незручно, а вичісувати їх боляче. Привчати до гребінця краще змалечку, інакше кожне вичісування перетвориться на боротьбу.

Найбільше роботи з перською та гімалайською — це та сама перська, лише з забарвленням і блакитними очима сіамської. Шерсть щодня вичісують щіткою та гребінцем, а плоску мордочку регулярно й обережно протирають: на ній залишаються слізні доріжки. Вдача у персів водночас легка — тиха й спокійна.

А от із мейн-куном і турецькою ангорою простіше, ніж можна подумати, дивлячись на їхню шерсть: зазвичай вистачає розчісування раз на тиждень. Шовковиста шерсть ангори рідко збивається в ковтуни, а у мейн-куна підшерстя негусте, хоча у деяких шерсть «ватна», і її вичісують щодня. Британська короткошерста, попри дуже густу шерсть, теж обходиться розчісуванням раз на тиждень, а якщо пройтися по ній широким металевим гребінцем, у період линяння, шерсті вдома буде менше.

Сфінкс, хоч і без шерсті, догляду потребує більше за багатьох пухнастих. Шкіра виділяє багато жиру, на ній накопичується липкий темний наліт, жир і бруд збираються у складках і під кігтями, сірки у вухах більше. Вуха чистять щотижня. Купають залежно від того, як швидко з'являється наліт, але не занадто часто: зайве миття порушує природний баланс шкіри, і вона починає виділяти ще більше жиру. Без шерсті сфінкс швидко втрачає тепло — шукає теплий монітор, сонячне вікно, місце під ковдрою у господаря, — тому без нагляду на вулицю його не випускають, а взимку деякі господарі його вдягають. На сонці він до того ж легко обгоряє.

За шерстю кучерявих рексів — корніш і девон — доглядати майже не потрібно: девона часто достатньо погладити рукою. Але великі вуха у них швидко збирають жирний наліт, а корніш через тонку шерсть мерзне.

Кого взяти, якщо кішка перша

Найнадійніший варіант — доросла кішка. За зовнішністю кошеняти не визначиш, яким воно виросте: стійкий характер формується не раніше ніж до року. У дорослої він уже є, і в притулку або на перетримці можна розпитати, яка вона: чи любить сидіти на руках, чи ладнає з дітьми та собаками, спокійна чи жвава. Для тихого вихованця придивіться до кішок від 7 років: удень вони зазвичай спокійніші, а вночі сплять, і звички у них, найімовірніше, вже не зміняться.

Безпородна кішка — теж гарний вибір: вона нерідко здоровіша й дешевша за породисту. Вдачу кожної тварини треба оцінювати індивідуально. Кошеня або кішку з вулиці спочатку покажіть ветеринару й будьте готові, що кішка, яка виросла без людей, може так і залишитися лякливою.

Якщо хочеться породу, спокійними вважаються регдол, британська, норвезька лісова та перська: у великому фінському дослідженні вони опинилися серед найменш агресивних і лякливих. Регдол лагідний, тихий і терплячий до дітей. Британська доброзичлива й ненав'язлива: на коліна зазвичай не проситься, але тримається поруч. Норвезька лісова теж спокійна й легко звикає до нового дому, а на руках сидить стільки, скільки вирішить сама. Перська тиха, але потребує щоденного розчісування.

Що запитати у власника розплідника або в притулку

Скільки кошеняті. Віддавати кошеня варто не раніше ніж у 8 тижнів, а гарні селекціонери відпускають своїх вихованців у 12-13 тижнів.

Чи можна побачити кошеня з матір'ю і чи спокійна вона. Кошенята багато переймають у матері: впевнена, товариська мати зазвичай ростить доброзичливих кошенят, а заодно ви переконаєтеся, що кошеня виросло тут.

Де кошеня провело перші два місяці — вдома, серед людей, пилососа й гостей, чи у вольєрі. Саме у 2-8 тижнів воно вчиться не боятися звичайного домашнього життя, і кошенята, яких у цей час брали на руки, зазвичай доброзичливіші.

Чи росло воно з братами та сестрами: такі кошенята менше кусаються й дряпаються у грі та легше уживаються з іншими кішками.

Якщо вдома собака — чи знайоме кошеня з собаками.

Для породистого — чи перевірені батьки на спадкові хвороби породи.

Під час зустрічі кішка має спокійно триматися з людьми. Сором'язливість першого разу — нормально, більшість котів адаптується та стає сміливішою вже вдома, а от кішка, яка весь час тікає й ховається, має насторожити. Перш ніж обирати, також об'єктивно оцініть свій графік: скільки ви буваєте вдома, чи є час щодня гратися з кішкою або розчісувати її. Обирати краще за характером, а не за фото.