Чи розуміє великий собака, що маленького треба берегти, і як побачити це під час гри

Великий собака лягає перед маленьким, дозволяє себе наздоганяти, рухається повільніше й ніби навмисно не використовує всю силу. Збоку здається, ніби він чудово розуміє, що інший собака набагато менший і з ним треба бути обережнішим.

Частково це схоже на правду, собаки вміють збавляти натиск у грі й не користуватися своєю перевагою в силі. Але довести, що великий собака міркує приблизно так: «Він маленький і крихкий, отже, з ним треба обережніше», науковцям поки не вдалося.

Собаки вміють піддаватися під час гри

Науковці, які спостерігали за собаками під час гри, називають це піддавками. Сильніший собака на деякий час ставить себе у невигідне становище, хоча міг би цього не робити.

Великий собака може лягти на землю або перевернутися на спину, щоб малюк сміливіше підійшов, дозволити іншому себе переслідувати чи опинитися знизу під час вовтузні. У грі трапляється і зміна ролей. Той, хто щойно наздоганяв, за кілька секунд сам тікає.

Піддаючись, сильний кличе приятеля продовжити гру. На короткий час він поводиться як слабкий, і вовтузня починається знову.

Великий собака не обов'язково гратиметься м'якше

Думку про те, що сильний завжди піддається слабшому, спостереження не підтвердили.

Коли науковці спостерігали за дорослими собаками, які гуляли на одному майданчику, гра в парах часто залишалася нерівною. Старший собака або той, що в парі головний, міг брати гору і не давати іншому «перемогти». Лише приблизно одна пара з двадцяти грала так, щоб обидва однаково часто опинялися зверху.

Розмір теж виявився не такою надійною ознакою, як здається. Маленькі собаки піддавалися не рідше за великих, а різниця у вазі погано пояснювала, як пара грається.

На що тоді орієнтується собака?

Найімовірніше, він реагує на поведінку конкретної тварини поруч. Собаки постійно стежать за рухами, позою, швидкістю та поглядом іншого собаки. Запрошення погратися, наприклад ігровий поклон (передні лапи притиснуті до землі, зад піднятий), вони майже завжди показують тому, хто дивиться на них. Якщо приятель відвернувся, спочатку привертають його увагу.

Пес підлаштовує подальшу вовтузню під те, чи сповільнився інший собака, чи відійшов, чи знову повернувся до гри.

Велику роль відіграє й досвід. Цуценята вчаться стримувати зуби, коли граються з іншими собаками. Той, кого вкусили надто боляче, верещить і кидає гру, а кусака залишається без забави. Тому пес, який із дитинства багато вовтузився з іншими собаками, зазвичай прикушує у грі м'яко, не на повну силу.

Але собаки в цьому дуже різні. Один 35-кілограмовий пес спокійно лежить і вовтузиться з трикілограмовим собачкою. Інший, такий само дружній, може збити малюка з ніг першим енергійним ривком. Більше того, один і той самий собака з одним приятелем піддається, а з іншим увесь час намагається перемогти. У кожної пари складаються свої правила гри.

Як за грою зрозуміти, що все гаразд?

Найкорисніший орієнтир — поведінка обох собак. Крихітний йорк цілком може гратися з великим боксером, якщо боксер уміє піддаватися.

У нормальній грі можна побачити:

• короткі паузи на кілька секунд, особливо після надто бурхливої вовтузні;
• зміну ролей (то один наздоганяє, то інший);
• ігрові поклони;
• пружинисті, розслаблені рухи;
• те, як обидва собаки самі повертаються один до одного.

Особливо показовий момент після паузи. Маленький собака мав змогу піти, але сам знову підійшов до великого. Отже, маленькому ця гра до душі, навіть якщо великий голосно гарчить, а вовтузня збоку здається грубою. Добре й те, що великий уміє відпускати. Щойно малюк відходить, він теж зупиняється, хоча б ненадовго, і не біжить услід.

Насторожитися варто, коли один собака весь час ганяє іншого, не дає йому піти, раз у раз притискає до землі, а пауз і зміни ролей майже немає. Якщо маленький ховається, намагається відійти подалі або кидає гру, йому вже некомфортно.

У такий момент собак достатньо ненадовго розвести. Покличте свого собаку до себе, похваліть, коли підбіжить, і дайте обом віддихатися. Якщо маленький потім сам повернеться, гру можна продовжувати.

Маленького собаку можна травмувати і без агресії

Тут розмір усе ж таки дуже важливий. У грі собаки стрибають, різко розвертаються, штовхаються корпусом, хапають зубами й падають. Поштовх, який для великого собаки просто частина вовтузні, маленького може перекинути.

Великий пес може дружньо ставитися до малюка й не бажати йому зла, але в запалі випадково наступити на нього або надто сильно штовхнути.