Харківський бізнесмен Олександр Ярославський входить в десятку найбагатших людей країни. Його стан в 2015 році склав $727 млн . Ярославський володіє готелем "Харків Плаза", мережею ТРЦ "Караван", 28% акцій Укртатнафти, його структури також керують терміналом Харківського аеропорту. До приходу до влади Віктора Януковича в 2010 році його бізнес-імперія була ще більше. Але в 2011-му Ярославський продав Дмитру Фірташу черкаський "Азот", а наприкінці 2012-го поступився Сергію Курченко футбольний клуб "Металіст" разом з модернізованим до Євро-2012 стадіоном. Втім, відразу після Майдану Ярославський заявив, що замислюється про придбання нових активів в Україні. У квітні цього року він купив Харківський тракторний завод, яким уже володів до 2007 року.
ХТО ВІН
Власник DCH Group
Ваш стан у 2015 році Фокус оцінив у $ 727 млн. Ви згодні з цією оцінкою?
- Ні, звичайно. Хотілося б, щоб це були мільярди, а не мільйони. Але це так, жарт. Не можу сказати, що це відповідає дійсності: ні в плюс, ні в мінус. Але на хліб поки вистачає.
Активи найбагатших українців в минулому році сильно знецінилися. Що буде в цьому році?
- Думаю, дно ми ще не пройшли. Коли його досягнемо, поки важко сказати. Як головою об камінь вдаримося, то відразу відчуємо, що це вже дно.
Ви неодноразово заявляли, що при Януковичі вас змушували продавати із ваших бізнес. Хто саме і як на вас тиснув?
- Янукович ніяк не тиснув. Він просто створив таку обстановку в країні, що правильніше було позбуватися бізнесу. Корупція, розвал промисловості та взагалі економіки. З цього ж моменту активи не подорожчали.
Після Революції гідності ви відчули зміни в країні?
- Відчув. Поруч з Харківським тракторним заводом пам'ятник Серго Орджонікідзе знесли і монумент Леніна на площі.
Але якщо говорити про бізнес-клімат, працювати стало легше?
- Скажімо так: стало цікавіше.
Своя людина
У вас хороші стосунки з новою владою. Глава Адміністрації президента Борис Ложкін говорив, що ви зможете привести інвестиції в країну. Наскільки ви близькі з командою президента?
- Я ніколи не дружив ні з президентами, ні з їх командами. А то, що ми співпрацюємо, вирішуємо питання регіону, це так. Ложкін допомагає в плані комунікації, необхідної для вирішення виробничих завдань. Але цьому сприяє не дружба, а необхідність розвитку області, Харківського тракторного заводу в тому числі, де працюють тисячі людей і від стабільності роботи якого залежать десятки тисяч.
З 2012 року у вас конфлікт з харківським мером Геннадієм Кернесом. Він почався через те, що ви нібито не захотіли ділитися доходами від стадіону з міським бюджетом. Це правда?
- Запитайте про це краще у Кернеса.
А Кернес каже: запитайте Ярославського.
- Ось так ми і відповідаємо на це питання.
Старе-нове
Ви ще в минулому році заявляли, що готові інвестувати в нові активи, але в підсумку поки купили тільки Харківський тракторний завод, яким вже володіли колись. Зараз підприємство не випускає продукцію і знаходиться на межі банкрутства. Одних боргів із зарплати більше 20 млн. Навіщо вам проблемний актив?
- Коли я перший раз прийшов на ХТЗ, в 2005 році, він теж стояв і був на межі банкрутства. Ми довели випуск тракторів до 500-700 штук в місяць. За радянських часів завод взагалі випускав 4 тис. тракторів на місяць. Виробляти він може, відкритим залишається питання ринків збуту. Треба цим займатися і все.
Яка сума угоди?
- Це конфіденційно.
На продажу і повторній покупці ХТЗ ви в підсумку втратили або заробили?
- Я ж бізнесмен. Який би я був бізнесмен, якби втрачав, а не заробляв?
За скільки років ви плануєте повернути інвестиції?
- Я не поспішаю, зараз головне - запустити виробництво.
А чому ви вирішили продати ХТЗ росіянину Олегу Дерипасці в 2007 році?
- Тоді я бачив більше перспектив для російського власника. У нього були двигуни, ланцюжок суміжників. А для мене важливо, щоб підприємство працювало. Сьогодні ситуація змінилася, російському власникові не зовсім зручно працювати в Україні.
З російськими власниками взагалі ситуація цікава. Ви продали завод Дерипасці, якого називають вашим кумом. Коли почався конфлікт з Росією, він номінально передав контрольний пакет ХТЗ своєму менеджеру, голові ради директорів "ГАЗ" Зігфріду Вольфу, якого називають людиною, близькою до Володимира Путіна. А зараз Вольф несподівано вирішує продати контрольний пакет вам. Мимоволі виникають думки про фіктивний характер угоди. Російські власники заводу просто вирішили "перефарбуватися", як це сталося в Україні з "МТС" і "Лукойлом"?
- Подивіться в реєстрі, хто є власником ХТЗ, і це буде відповіддю на питання. Навіщо вірити словам, краще вірити паперам.
Але все ж продаж заводу пов'язаний з тим, що на російських бенефіціарів так чи інакше тиснули через складну політичну обстановку?
- Якщо тиснули, це дозволило мені заплатити нижчу ціну за акції.
Андрій Коваль, який був гендиректором ХТЗ до 2007 року і працював в інших ваших проектах, повернувся на ХТЗ в березні цього року, коли ви ще не були формальним власником. Чому Вольф погодився поставити "чужого" МЕНЕДЖЕРА? В українських реаліях це означає втрату контролю над активом.
- Він прийшов в березні. Я просив Коваля оцінити ситуацію на заводі, які там проблеми, щоб я міг вирішити, чи купуватиму актив. Прибуткове підприємство ніхто продавати не буде, а тут з'явився шанс за непоганою ціною купити хоч і важкий, але перспективний актив.
А зараз Коваля шукає СБУ нібито за спробу вивести в Росію документацію й устаткування, необхідне для виробництва самохідних установок "Гвоздика", які колись робили на ХТЗ ...
- Це неправда. ХТЗ не виробляє військову техніку більше 20 років і не може її зараз виробляти. Як сказали фахівці заводу, для цього потрібно створювати практично нове виробництво. Та й як людина, яка давно знає Коваля, я не вірю у все це.
Але все ж якось це дивно. Ви говорите, що ваші дії з реанімування ХТЗ підтримує особисто президент, а вашого менеджера в цей же час СБУ шукає за підозрою в зраді батьківщині.
- Ми з президентом зустрічалися минулого тижня, відповіли один одному на питання, які у кожного були. Він підтримав мою діяльність на ХТЗ. Я від нього почув тільки слова підтримки.
Куди ви збираєтеся продавати продукцію?
- Перше - Україна, внутрішній ринок, а також Казахстан. З Росією будемо шукати варіанти, тому що це основний ринок збуту для ХТЗ. Як то кажуть, у Англії немає вічних ворогів, а тільки вічні інтереси.
Тобто ви як і раніше вважаєте Росію основним ринком збуту?
- А ви не вважаєте? Тут є ХТЗ, три тисячі робітників і десять тисяч членів їх сімей. Я про це думаю. Якщо мені законодавчо заборонять торгувати з Росією, то як законослухняний підприємець я не буду торгувати з Росією. Якщо не забороняють, то чому мені не шукати варіанти?
Вітчизняні машинобудівники скаржаться, що знайти заміну російському ринку дуже складно. Що будете робити, якщо торгівлю з Росією все ж заборонять з тієї чи іншої сторони?
- Скаржитися ні на що не буду. Коли я набував ХТЗ, то знав, на що йду. Допомагатиме держава, посли, МЗС займеться пошуком альтернативних ринків, як ця держава повинна робити і як роблять у всіх країнах, - скажу спасибі. Чи не буде, я сам шукатиму. У мене немає інших варіантів. Три тисячі робітників і сто тисяч суміжників повинні отримувати зарплату. В принципі, актив прибутковий. При Радянському Союзі ці трактори продавалися на п'яти континентах, значить, вони потрібні.
-продано Купи
Ви свого часу дуже вдало продали черкаський "Азот" і УкрСиббанк. Ви взагалі людина, яка знає, що коли треба продавати і що купувати. Які галузі економіки, на ваш погляд, зараз найцікавіші для інвестицій?
- Все дуже індивідуально. Не можна сказати, найпривабливіша ця індустрія або та. Треба дивитися індивідуально, шукати варіанти. По крайній мірі, так я для себе вирішив.
У 2009 році ви подавали заявку на приватизацію Одеського припортового заводу. Зараз вам актив цікавий, враховуючи ваш досвід роботи в азотному бізнесі?
- За ТОЮ ціною, за якою його виставили на продаж, він мені точно нецікавий. П'ятсот мільйонів доларів це завищена ціна.
А скільки ви готові заплатити за ОПЗ?
- Для мене зараз повернення до азотного бізнесу не особливо цікаво. У мене немає газу, та й взагалі ситуація з газом зараз незрозуміла. 75% собівартості тонни продукції азотного бізнесу - це газ, тому цим бізнесом продавці газу більше повинні цікавитися.
А яка ситуація з поверненням "Металіста"? Його власник Сергій Курченко зараз невідомо де. Що вам заважає повернути клуб?
- Як, якщо у нього є власник?
У Одеського НПЗ власник той же. Але завод у Курченко якось же відібрали.
- Це у правоохоронців треба питати як ... Мене цікавлять виключно законні методи придбання активів.
А які у вас плани щодо УкрСиббанку? Він теж останнім часом сильно подешевшав. Повертати його не збираєтеся?
- Поки що ні.
А взагалі банківська сфера вам зараз цікава?
- Придивляюся, але рішення поки немає.
Тобто, незважаючи на "банкопади", ви готові зараз вкладати в фінустанови?
- Зараз, може, немає, а завтра, може, так.
У вашій власності перебуває блокуючий пакет акцій Укртатнафти. Як у вас складаються стосунки з вашими партнерами з цього активу Ігорем Коломойським і керівництвом Нафтогазу?
- З Коболєва (глава НАК "Нафтогаз України") я взагалі не зустрічався, з Коломойським - звичайні виробничі відносини. Взагалі в компанії хороша атмосфера, тиха, спокійна. Я задоволений.
Один з найбільш проблемних ваших активів - Харківський аеропорт. Як ви плануєте розвивати його після відходу авіакомпаній зі сходу країни і припинення авіасполучення з РФ?
- Нічого проблемного немає. Прекрасний об'єкт. Під час чемпіонату Євро-2012 у нас був пасажиропотік до 700 тис. людей. Потім у зв'язку з подіями в Донбасі впав до 320 тис. Зараз знову під 500 тис. Ви пам'ятаєте Харківської аеропорт до того, як його передали в концесію? Там люди в туалет ходили з лопатками в лісопосадку. Держава побудувала смугу, я - термінал. Зараз у нас прекрасний об'єкт, єдиний аеропорт на сході країни.
