Перший вимір війни існує у просторі геополітики і телевізійної пропаганди. Там відбувається зіткнення «Російського світу» і вільної України (або окупантів і карателів — дивлячись на який канал переключитися): Росія протистоїть США і НАТО, а стріляють один в одного мотороли і кіборги.
Другий вимір — звичайна війна, брудна, жорстока, спрямована в першу чергу проти мирного населення, однаково страждає від обстрілів, терору, голоду, грабежів і насильства, з якого б боку вони не виходили. Це війна, яку я бачила два роки, — по обидві сторони фронту, пише novayagazeta.
А третій вимір — це війна за гроші. Донецьк і Луганськ завжди були регіонами, де гроші заробляли в тому числі і брудним способом, де за останні чверть століття сформувався особливий економічний уклад, у рамках якого тісно переплелися адміністративні, фінансові і відверто кримінальні інтереси. Для місцевої «еліти» що Майдан, що «Російська весна» — однаково неприємні події, що порушили баланс і призвели до великого переділу, який, звичайно ж, супроводжувалося і супроводжується великою кількістю трупів.
Сформована ситуація — ні миру, ні війни — ідеально підходить для території, яка перетворилася у величезний кримінальний анклав, резиденти якого отримують свій відсоток за обслуговування представників політичної та фінансової еліти як України, так і Росії. У рамках цієї версії чудово вкладається низка скандальних вбивств останнього часу.
ДІЙОВІ ОСОБИ
Рінат Ахметов — один з найбагатших людей України, власник вугільних, металургійних, паливно-енергетичних компаній в Донбасі і в інших регіонах країни. Проживає в Києві.
Армен Багирян — козак і контрабандист з «ЛНР», убитий в жовтні 2016 року.
«Багдад» — начальник гарнізонної служби Народної міліції «ЛНР», «куратор з Росії».
Олександр Бобков — донецький підприємець і політик, один із творців «Оплоту», зараз депутат Народної ради «ДНР».
Андрій Галущенко — керівник зведеної мобільної групи для моніторингу та боротьби з контрабандою, убитий у вересні 2015 року.
Павло Дрьомов — козачий отаман у «ЛНР», убитий в грудні 2015 року.
Ігор Єремеєв — підприємець і політик з Волинської області, депутат Верховної ради, діловий партнер бізнесмена Сергія Курченка. Загинув в результаті нещасного випадку в серпні 2015 року.
Олександр Єфремов — впливовий луганський підприємець і політик, у минулому голова фракції «Партії регіонів» у Верховній раді і губернатор Луганської області, на даний момент заарештований.
Євген Жилін — один з керівників спочатку харківського, а потім донецького і російського «Оплоту», діловий партнер Курченко, Єремєєва і Захарченко. Убитий в Підмосков'ї у вересні 2016 року.
Юрій Зюков — екс-заступник міністра вугільної промисловості України, підприємець, діловий партнер відомого бізнесмена Олександра Мельничука.
Олександр Захарченко — глава самопроголошеної «ДНР», в минулому співробітник «Оплоту», однієї з силових структур, афілійованих з Рінатом Ахметовим.
Михайло Ляшко (Міша Косий) — злодій у законі, убитий в Криму в грудні 2015 року.
Андрій Козіцин — козачий отаман у «ДНР» в 2014 році.
Сергій Курченко — один з найбільших олігархів часів Януковича, власник активів у паливно-енергетичному та медійному бізнесі, в даний час живе і працює в Москві.
Ігор Плотницький — глава самопроголошеної «ЛНР», в минулому — чиновник обладміністрації.
Олександр Рак — директор ювелірного заводу «Агат» в Ровеньках, зник за нез'ясованих обставин.
Андрій Таранов — заступник глави адміністрації президента України по взаємодії з силовиками і спецслужбами, загинув в результаті нещасного випадку у вересні 2016 року.
Євген Файницкий — співробітник Сергія Курченко, міністр енергетики та вугільної промисловості «ДНР», убитий за невідомих обставин.
Геннадій Ципкалов — прем'єр-міністр «ЛНР», покінчив із собою в СІЗО після допиту за звинуваченням у спробі державного перевороту в жовтні 2016 року.
Як гартувалася влада
У квітні 2014-го група озброєних людей під керівництвом Євгена Жиліна та Олександра Захарченко зайняла будівлю міської ради Донецька. З інтерв'ю Жиліна телеканалу «Дощ»: «Тоді всі щось захоплювали, всі сподівалися, що буде, як в Криму. Звернемося до Росії — і все буде добре. «Оплот» була чи не єдина громадська організація, яка мала силовий блок на той момент».
ДОВІДКА
«Оплот» — Громадська організація, створена в 2010 році в Харкові Євгеном Жиліним, в інтересах мера Геннадія Кернеса. Починаючи з 2013 року активно просувала ідею «Русского мира», мала відділення в більшості великих міст півдня та сходу України. Активно протистояла прихильникам Майдану. Зараз зареєстрована в Росії.
Захопивши владу, «Оплот» тут же бере під охорону резиденцію олігарха Ріната Ахметова, а також декілька особняків членів ОЗУ «Люкс». («Люксом» з ранніх 90-х років називали резиденцію Ахметова в Ботанічному саду в Донецьку)
З приходом «Російської весни» в Крим їде частина «люксівських», а також Михайло Михайлович Ляшко по кличці Косою, також відомий як Міша-червоні очі (він спеціалізувався на замовних вбивствах). Під його контролем перебував тютюновий завод «Хамадей» і спиртогорілчаний завод «Олімп».
Доглядає за донецьким бізнесом спочатку ручна міліція, а після захоплення будівлі СБУ якийсь час частину об'єктів охороняє «Оплот», а частину — «Схід» (ще одне охоронне підприємство, яке працювало на Ріната Ахметова і незабаром перетворилося в однойменний батальйон під командуванням Олександра Ходаковського).
«У них була і є своя охорона, — говорить один з донецьких бізнесменів по імені Ігор. — Такого я не бачив навіть в 90-і. Наприклад, охорона заводу Михайла Михайловича їздила з кулеметами. Але між своїми протистояння ніякого не було. Протистояння було між Бобковим та Жиліним. Бобков Олександр Михайлович був творцем «Оплоту», він же був «призначений» усіма: і Москвою, і ринатовскими людьми — смотрящим по регіону».
Жилін, приїхавши після перемоги Майдану з Харкова в Донецьк, намагається знайти своє місце в новій реальності, але зустрічає протидію «наглядача» і починає шукати покровителів у Москві. У кінці серпня 2014 року на сайті «Оплоту» з'явилася інформація про призначення Жиліна старшим радником з економіки самопроголошеної «ДНР». «Жилін зайнявся своєю справою — тим, що він добре знає. Він став налагоджувати тіньову економіку, — продовжує розповідати донецький бізнесмен Ігор. — Захарченко (тоді ще польовий командир, а не глава республіки) відповідав за сектор конвертації готівкових коштів у людей — в побуті все більше стало з'являтися російські гроші, а гривень ставало все менше. Жилін лігалізував ці кошти на рахунках у банках. Після того, як система була налагоджена, між Захарченко, Бобковим та Жиліним виник конфлікт. Правда, Жилін на той момент вже увійшов у частку в паливному бізнесі, став працювати з Курченко».
Сергій Курченко
Незабаром «оплотовец» Жилін їде в Москву і реєструє в Росії «Міжрегіональну спортивно-патріотичну організацію «Оплот». Співзасновником російського «Оплоту» став Анатолій Орбан, голова відділення партії «Справедлива Росія» підмосковного Фрязево. «Це момент, коли вся Росія збирає гуманітарну допомогу для хворих у війні людей, — розповідає чоловік з оточення Жиліна, який представився як Андрій. — Жилін один з перших почав возити гуманітарку, а назад тим ж автотранспортом вивозити тютюн «Хамадея». Контрафакт з Донецька під будь-якими торговими марками став потрапляти на російський ринок. Крім того, осінь 2014 року, в «ДНР» і «ЛНР» виникають проблеми з паливом. У Жиліна були хороші відносини з олігархом із «сім'ї» Януковича Сергієм Курченко, який на той момент був у бігах, але його фірми постачали паливо і газ в Крим і на територію Донбасу. У Курченко були хороші відносини з нардепом Єремєєвим, у Єремєєва залишилися заправки WOG на території «ДНР», а Курченко хотів далі займатися своїм бізнесом по газу і паливу. Після перемоги Майдану схеми Курченко відійшли Єремеєву. Тому обом потрібен був посередник на Донбасі. Жилін стверджував, що домовився «з кураторами з Кремля». Міністром палива в «ДНР» стане давній знайомий Жиліна, Євген Файницкий».
Файницкий при Януковичі очолював слідчий відділ управління СБУ в Харкові, пізніше став одним з керівників юридичного департаменту в структурах Сергія Курченко. В грудні 2014 року Файницкий стає міністром палива та енергетики «ДНР». Єремєєв надсилає в Донецьк одного зі своїх підлеглих, за якими закріплюють заправки WOG. Паливо компаній Курченко стало заходити на ці заправки, а потім виходити на маріупольському напрямку на територію, підконтрольну Києву.
«Тут теж була відпрацьована схема, — каже Андрій з оточення Жиліна. — У Харкові у Жиліна був добрий знайомий, Микола Черьомухін. Він в 90-х був звільнений з МВС, а в 2004 році його призначили на посаду першого заступника начальника управління СБУ по Харківській області. В цей час Женю Жиліна та познайомили з Черемухіним, а незабаром відрядили з Убозу в СБУ. З тих пір вони досить добре підтримували стосунки. Так от, відразу після Майдану Черьомухін пішов в український добровольчий батальйон «Харків-2», де відповідав за забезпечення батальйону. «Харків-2» стояв на маріупольському напрямку. По цьому напрямку і пішло паливо».
Йшло воно, очевидно, і на постачання української армії. Наприклад, в лютому 2015-го, тобто на тлі боїв за Дебальцеве, міністерство оборони України укладає контракти з компаніями Єремєєва на 593,91 млн гривень. Трохи пізніше — ще на 99,23 млн гривень, з ТОВ «Вог Аеро Джет».
Общак і тютюн
Але це буде пізніше. А в грудні 2014 року минуло ще одна важлива подія: сходка "злодіїв в законі" і кримінальних авторитетів, яких теж потрібно було зрозуміти, як жити в умовах нової реальності. Обговорюється система квот, роботи общаков і, як тепер буде працювати Донецьк. Вирішили, що донецькі злодії більшу частину часу будуть проводити в Криму чи в Донецьку.
Одне з важливих питань: як забезпечити роботу і збут заводу «Хамадей», який був до війни і зараз залишається лідером ринку контрафактного тютюну? «Хамадей» виробляє і постачає всю номенклатуру, починаючи від найдешевших сигарет і закінчуючи «Парламентом» і сумішами для кальянів. У багатостраждальному Дебальцеве — друга фабрика, що отримує упаковки для сигарет, що виходять в Європу. Так як територія фактично не контролюється ніким, то складно відстежити, як йдуть сигарети. Те ж саме, до речі, відбувається і з алкоголем, на який клеять будь-які, самі красиві етикетки.
Контроль за заводом «Хамадей» історично приписувався Михайлу Ляшко. Під час початку бойових дій, за інформацією «Нової газети», Міша Косий жив у Донецьку, але пізніше переїхав в Крим. «Коли Янукович втік, Михайло Михайлович залишився за головного, — згадує близький Жиліну Андрій. — Кажуть, що Бобков, тоді ще підприємець, близький до «Люксу», з ним погоджував свої дії, схеми вивозу металобрухту проходили всі через Михайла Михайловича». Поставками палива в «ДНР» займається фірма «Донуглемет», якій дали право працювати як великому монополісту особливим розпорядженням Захарченко незабаром після того, як він очолив республіку. Вважається, що ця компанія також підконтрольна людям олігарха Ріната Ахметова.
Все пішло по клану
До початку 2015 року начебто виникла крихка рівновага, але в лютому 2015-го Файницького заарештували співробітники правоохоронних органів «ДНР». Пізніше відпустили, і він виїжджає до Москви, але через деякий час повертається. Смотрящий за заправками українського бізнесмена Єремєєва, партнера Курченко, отримує погрози на свою адресу, і його вивозять і ховають. «Це була ціла спецоперація, вночі ми вивозили його на машинах, машини при цьому міняли, і в загальному-то все вийшло. Зараз він у безпеці», — стверджує джерело «Нової» МГБ «ДНР».
Після цього і Жилін, і Курченко виявилися відрізані від паливних схем «ДНР».
Шахти та копанки
З початком бойових дій на сході України починаються перебої з постачанням вугілля, хоча самі шахти працюють (за винятком тих, які потрапляють під обстріл). Офіційні цифри служби регіональної статистики: обсяг виробництва вугілля в Донецькій області за січень — березень 2015 року впав у 3,1 рази порівняно з 2014 роком. На початку 2015 року була офіційно заборонена торгівля вугіллям між Україною і самопроголошеними республіками. Але з будь-якого правила бувають винятки. Перший, хто домовився про вивезення свого вугілля, був Рінат Ахметов. В лютому 2015 року ДТЕК Східенерго і Центренерго офіційно дозволили вивозити вугілля із зони АТО — з підприємств Свердловантрацит і Ровенькиантрацит (це територія «ЛНР»).
ТОВ «ДТЕК «Свердскантрацит» об'єднує 5 шахт і 3 збагачувальні фабрики. Одна з них — шахта в селищі «Червоний партизан».
«Ні на один день ця шахта не переставала працювати, відправка вугілля була регулярною, — розповідає один з козаків, який представився Вадимом. — Шахтарі отримували зарплати, спочатку, як і раніше, досить високі за українськими мірками, від 7000 гривень. Але потім почалися затримки з виплатами, і зарплати впали. Гроші стали давати в рублях, плюс стали забирати відрахування «на проведення АТО» (юридично підприємства як і раніше українські). Сьогодні середня зарплата 7000 рублів — тобто в три рази менше. Що стосується козаків, то ми співпрацювали з керівництвом, здійснювали охорону і роботу підприємства, так сказати, захищали від набігів бандитів. За це отримували зарплату. Платили нам отамани. З отаманами розраховувалися вугіллям: давали копанку для роботи — і все».
Територія шахт Ріната Ахметова (майже вся) контролювалася козаками. Козаки співпрацювали з «ЛНР», але воліли жити за своїми законами. Отаман Козіцин в грудні 2014 року виїхав з республіки, але всі його підлеглі залишилися.
Річка Сіверський Донець розділяє території «ЛНР» і України, а контрабандна переправа — об'єднує.
«Наприклад, Свердловськ контролювали люди Риму, а, відповідно, в зоні його відповідальності був кордон з Росією в районі Гуково, — згадує мій співрозмовник-козак. — Ровеньки контролював отаман Конкін, один з небагатьох місцевих козаків, Стаханов — Павло Дрьомов. Під козаками були Слов'яносербськ та село Піонерське — це два контрабандних виходи на територію України. У Слов'яносербську є переправа на українську територію в район села Лобочево. За контрабанду відповів козак з позивним «Баги», а на Піонерському, що навпроти станиці Луганської, — «Міша Чечен».
Але для поставок вугілля така складна система контрабанди не була потрібна. Вугілля виходило і виходить по залізниці, узгоджено з урядом «ЛНР». Ця система потрібна була для провезення продуктів харчування, речей, алкоголю і тютюну. Також через цю переправу йшов лом золота і срібла. Золото заходило на територію ровеньківського ювелірного заводу «Агат», де вироблялася продукція і для України, і для Росії».
Паливо війни
Ровеньки здаються непомітною точкою навіть на карті «ЛНР», але заслуговують серйозної уваги.
«У Ровеньках завжди була і є нафтобаза Мельничука, а це людина Зюкова Юрія Євгеновича, — розповідає мені луганський козак Вадим. З контексту випливає, що про Зюкова повинен знати кожна поважаюча себе людина. Особистість і справді багатогранна. — Зюков був заступником міністра вугільної промисловості України при Януковичі. Нещодавно його намагалися повернути на колишню посаду, але хтось із нардепів став обурюватися: як ми можемо довіряти людині, яка є радником міністра вугільної промисловості «ЛНР». Зюков це спростував, але факт в тому, що у нього в Ровеньках на Бідняцькому хуторі стоїть шикарний будинок. Перше спілкування компаньйонів Зюкова — Мельничука і глави «ЛНР» Плотницького — було через отамана Конкіна».
«Навесні 2014 року на базі у Мельничука зберігалося 800 тонн солярки — вірніше, пічного палива, що належить Зюкова Юрію Євгеновичу, – розповідає мені сам отаман Конкін. — Дзвонять мені з Луганська від Болотова (на той момент — голова «ЛНР») і кажуть: такі-то люди приїдуть за паливом, їх треба прийняти. Потім надійшов наказ: залишити бензовози і зустріти інших хлопців. Приїхали: шикарно одягнені, всі в чорному, в разгрузках, у брониках легенів. Хто це був, не знаю досі. Вони з Мельничуком поговорили, звозили його у посадку і почали вивозити його паливо. Я знав і Мельничука, і його батька, тож коли він прийшов і попросив про допомогу, то ми домовилися, що він буде платити зарплату моїм козакам, а вони будуть здійснювати охорону всіх його підприємств. В цей час отамани Козіцин і «Рим» поставили свої митниці при виїзді з міста. Я з'їздив до обох і запропонував, що теж поставлю свій пост і буду брати і з того, і з іншого. Потім Козіцин дав команду, що «козак козака грабувати не може». Тоді ввели пропуски, всі знали, що об'єкт перебуває під охороною такого-то козачого полку, і ніхто не чіпав».
Зюков Юрій Євгенович 90-х був директором шахти ім. Космонавтів у Ровеньках. Тоді до нього приїхали представники донецької угруповання «Люкс» і запропонували взаємовигідне співробітництво. У 2002 році, коли Віктор Янукович став прем'єр-міністром, Зюков став гендиректором ДП «Ровенькиантрацит».
Тоді вже було зрозуміло, що шахти не приносять такого прибутку, як нелегальні копанки. У Ровеньках Зюков взяв копанки під свій контроль, обклавши їх певним відсотком: частину брав собі, а частину платив співробітникам правоохоронних органів за «дах», ще частину платив «Люксу». У 2004 році Зюкова підвищують до директора «Луганської вугільної компанії» (це 20 шахт). У 2006-му Зюков стає заступником міністра вугільної промисловості. Через деякий час Зюков повертається на Ровенькиантрацит, а в 2010 році він звільнився. В цей час у нього виникає конфлікт з «Люксом». І на Зюкова було порушено кримінальну справу — так що на деякий час йому доводиться виїхати з України. За цей час Ровенькиантрацит відійшли Рінату Ахметову, копанками став займатися старший син Януковича Олександр, а контроль за ними здійснював син Олександра Єфремова (див. діючі особи) — Ігор.
5 квітня 2014 року Юрій Зюков в черговий раз займає посаду заступника міністра енергетики та вугільної промисловості України. Юрій Євгенович відразу ж почав намагатися повернути контроль за копанками. Паралельно він лобіює завезення вугілля з ПАР.
«Наші козаки охороняли «копанки», які належали Зюкову, їх було близько 30 в 2014-2015 роках, — каже козак луганський Вадим. — Плюс Мельничуку і Зюкову належить гірничо-збагачувальний комбінат «Дар'ївська» (Олександр Олександрович Мельничук — директор Ровеньківської нафтобази, на яку постачав паливо фірми олігарха часів Януковича Сергія Курченко.)
«Навіщо Мельничук приходив до Плотницького, ми всі знаємо, він зробив Плотницькому пропозицію, яка його влаштувало. Він розробив план переміщення вугілля в Україну з копанок — звичайно, Плотницькому ідея сподобалася. Вугілля з копанок також пішло на Росію — через підприємства типу «Луганськвугілля».
З початку 2015 року Олександр Мельничук стає заступником міністра вугільної промисловості «ЛНР» Ляміна.
А збут металобрухту в «ЛНР» контролював теж ОЗУ «Люкс» — через козаків. «На українську територію метал виходив з Первомайського на Золоте, там стояв батальйон, який був в курсі, що і куди йде», — каже козак Вадим.
На Золотом, дійсно, стояв батальйон «Луганськ-1», що складається з колишніх міліціонерів Луганська.
Позивний «Багдад»
Ювелірний завод «Агат» у Ровеньках спокійно працював під час війни. Його продукцію можна купити в Росії і зараз.
Другий клондайк у Ровеньках — це ювелірний завод «Агат». Його директором був депутат міськради, член «Партії регіонів» Олександр Рак. У 90-х Рак очолював одну з найжорстокіших і сильних ОЗУ, в неї входив і нинішній міністр енергетики «ЛНР» Олександр Мельничук. Вони співпрацювали з «Люксом», але в компетенцію Раку входила торгівля вугіллям і металом, контрабанда алкоголю і скупка дорогоцінних металів. Пізніше Рак легалізував свій бізнес, відкривши ювелірний завод. До 2014 року на підприємстві Раку працювало 500 чоловік. До початку загострення конфлікту Рак відкрито підтримував «Русский мир».
«Олександр Рак працював на своєму підприємстві, у нього була своя охорона, дуже серйозна. Він допомагав і нам, — каже отаман Конкін. — А з Раком сталося ось що. Якийсь Павло Резник проголосив себе главою прикордонної комендатури в Дебальцеві. В цей день він скоїв напад на нашу базу. Ми їх роззброїли і затримали, в тому числі Рєзніка і Раку. Я відпустив усіх, крім Рєзніка, і більше ними не цікавився. Хтось мені казав, що Рак взяв велику суму грошей на відкриття банку і пропав. Дружина залишилася стежити за заводом. Наскільки я знаю, завод працював всі два роки».
Поставки вугілля з «ЛНР» йшли як по годинах. «Я бачив, як прийшли вагони з вугіллям на Счастьинскую ТЕС, — розповідає мені журналіст Олексій Бобровников, який влітку 2015 року знімав репортажі про контрабанду, для телеканалу ТСН. — Вони прийшли в таких стареньких вагонах РЖД».
Після боїв за Дебальцеве козача вольниця поступово слабшає, люди і структури Ріната Ахметова, навпаки, впевнено, вже на підставі білих контрактів, постачають вугілля на підприємства України. Євген Жилін з арештом міністра вугільної промисловості «ДНР» Файницького втрачає паливний заробіток, після чого їде шукати щастя в «ЛНР» у супроводі Андрія Козиря, який перебуває в розшуку в Україні. Вони приїжджають до російського «куратора» комендатури «ЛНР» з позивним «Багдад», ведуть з ним переговори щодо контрабандного пального. Жилін дає своїх людей «Багдаду» в якості охорони, і вона їздить з ним повсюди. «Багдад» організовує зустріч з міністром палива, енергетики та вугільної промисловості «ЛНР» Дмитром Ляминим. Але міністра не зацікавлюють пропозиції Жиліна. Може, тому, що Лямін вважається людиною колишнього «головного гравця» луганського губернатора — Єфремова?
Тоді Жилін намагається знайти вихід на прем'єр-міністра республіки Геннадія Ципкалова, у якого є ряд власних заправок, а також домовляється про те, що охоронне підприємство Ципкалова і глави МВС «ЛНР» з позивним «Корнет» буде охороняти підприємства «вугільного» заступник міністра Олександра Мельничука та Ріната Ахметова.
І ось паливо Курченко, вже російського олігарха, починає йти не в «ДНР», а в «ЛНР». А в Україну воно потрапляє залізничними складами. «Багдаду» в якості подяки дали ряд копанок, причому відповідальними за копанки стали дві людини з комендатури з позивними «Вчитель» і «Еколог».
«Група Ендрю»
Навесні—влітку 2015 року в Україні створюється зведена мобільна група для моніторингу та боротьби з контрабандою. На лінії зіткнення з «ЛНР» працює так звана счастьинская група Андрія Галущенко.
З ІНТЕРВ'Ю ГАЛУЩЕНКО ОЛЕКСІЮ БОБРОВНИКОВУ
«— А про товари, які основні товари йдуть контрабандою?
— Основні групи контрабандних товарів, які переходять лінію розмежування, це алкоголь, в Донецьку є велика фабрика з виробництва нелегального тютюну. Контрафактний тютюн йде до нас, ліцензований, хороший йде від нас. Тобто у два напрямки йде контрабанда тютюну. Те ж саме з алкоголем, тобто палена горілка йде до нас, а якісний алкоголь, тобто пиво, шампанське, коньяки, йдуть від нас. Продуктова контрабанда йде в одну сторону, туди. <...>
— А хто кришує, як ти думаєш?
— Ну, різна інформація, кажуть, що і Прикордонная служба, і на міліцію подають скарги, але стверджувати я не можу. Тільки за якимись непрямими фактами можна».
Після завершення бойових дій в Дебальцеві у березні 2015 року тютюновий концерн «Хамадей» став працювати як ціла ланка. Тобто обидві фабрики в Донецьку та Дебальцеві, опинилися під контролем «ДНР», і це (вибачте, за цинізм) стало головною перемогою, закріпленої Мінськими домовленостями.
«Вихід сигарет на Чехію, Італію і Німеччину виріс. Вихід контрабандних сигарет на Європу йшов якраз через Мукачево. Забезпечували вихід Віктор Балога та Михайло Ланьо (у кримінальному світі «Блюк»), в чиї обов'язки входило переправляти тютюн і алкоголь на Угорщину. Це був його заробіток, — каже мені один з донецьких підприємців. Через це він повинен був з дозволеною у бандитських колах квоти давати гроші в общак. Але Ланьо перевищив квоти. Це дуже багатьом не сподобалося. В результаті 11 липня 2015 року виник відомий конфлікт з «Правим сектором» у Мукачеві».
На початку літа 2015 року проти отамана Конкіна порушується кримінальна справа, судячи з усього, тому, що він став зайвим елементом у схемі Мельничука, «Багдада», Жиліна і Ахметова.
26 липня український депутат і бізнесмен Ігор Єремєєв, на якому щільно зав'язаний бізнес Жиліна і Курченко, падає з коня під час кінної прогулянки, впадає в кому... і 12 серпня вмирає.
У кінці серпня Свердловськ змушений покинути отаман «Рим», його не пускають на російському кордоні тому в «ЛНР».
Не пощадили і матінку
У це ж літо група борця з контрабандою Галущенко разом з прикордонниками фіксують п'ять пронумерованих сумок з сріблом і золотом. Приїхали вони в кабіні машиніста, який віз вугілля з Ровеньків. Золото було з ювелірного заводу «Агат» — з Ровеньків. Мінімальна вартість ювелірних виробів оцінювалася в 500 тис. доларів.
«Тоді хлопці зведеної групи сказали, що Юрій Клименко дзвонив і просив пропустити, тому що це церковне начиння українського батюшки», — розповідає український журналіст Бобровников (Юрій Клименко на той момент був заступником голови Луганської обласної державної адміністрації).
«Взагалі-то сумок було 8, а не 5, — розповідає мені один з свердловських козаків. — За відправку їх відповідали в тому числі один з директорів заводу і батюшка ровеньківського приходу Олександр Авдюгін. Його дружина (матінка) Галина Буйниченко до війни була членом «Партії регіонів». Галина Буйниченко займалася гуманітаркою. Але народ гуманітарку не отримував і почав скаржитися, після зникнення золота і злодійства гуманітарки матінку викликали на допит в МГБ «ЛНР», після чого нам сказали, що вона померла».
Журналіст Олексій Бобровников зробив перше і останнє інтерв'ю з боровся з контрабандою Андрієм Галущенко — за кілька днів до цього його групу обстріляли. «Андрій в інтерв'ю тоді сказав мені, що не треба вірити, що це якісь ДРГ сепаратистів, це свої ж», — продовжує Олексій.
Другого вересня, на світанку, біля міста Щастя Луганської області позашляховик, в якому пересувалася зведена група борців з контрабандою, вибухнув на міну МОН-50. Згідно з іншою версією, автомобіль закидали гранатами і розстріляли з автоматів. Колишній нацгвардеец Андрій Галущенко і співробітник державної фіскальної служби Дмитро Жарук загинули на місці. Ще троє десантників і співробітник СБУ, як передають ЗМІ, отримали поранення різного ступеня тяжкості.
На наступний день після вбивства Галущенко в тій же місцевості сталася ще одна загадкова смерть: загинув Володимир Киян з позивним «Тайфун». Офіційна версія: підірвався на міні, і ніякого відношення до боротьби з контрабандою він не мав. «Але мати загиблого бійця впевнена, що його вбили свої. Її дуже занепокоїла ситуація, коли один з бійців почав плутатися у своїх свідченнях, найголовніше, про що я говорю в своєму сюжеті, — це те, що вся його листування була зачищена. Ми змогли дістати тільки те, що було скопійовано у нього на комп'ютері, — так от там Киян повідомляє про смерть волонтера, якого називає своїм товаришем, і висловлює підозру в тому, що в його смерті винні «свої», — говорить Бобровников.
Не так давно Олексій Бобровников зайшов в один з київських ювелірних магазинів і виявив продукцію ювелірного заводу «Агат» у вільному продажу.
«Через кілька місяців після загибелі Галущенко наказ, який регулював діяльність мобільних груп по боротьбі з контрабандою був пом'якшений, зробивши їх роботу практично неможливою, —говорить Бобровников. — У квітні 2016 керівник військово-цивільної адміністрації частині Луганської області, (що знаходиться під українським контролем з центром у Сєвєродонецьку), Георгій Тука був зміщений з посади і переведений в Київ. У квітні того ж 2016 року, останню активну групу по боротьбі з контрабандою вивели з сектору. Одна з останніх операцій цієї групи була зупинка біля селища Верхнеторецкое (Донецька область) забороненого вантажу з наркомісткими препаратами».
А 17 жовтня 2015 року «ЛНР» відбувається новий арешт. Глава самопроголошеної республіки Плотницький знаходиться у від'їзді, коли глава міністерства держбезпеки «ЛНР» Леонід Пасічник (без погодження з Плоницьким) затримав «міністра енергетики» Дмитра Ляміна. «Як заявив глава «МГБ ЛНР» Леонід Пасічник, перебуваючи в злочинній змові з правою рукою відомого українського кримінального авторитета Іванющенко — Юри Єнакіївського, якимсь В. Аврамовим, «міністр неухильно виконував розпорядження кримінальних авторитетів по контрабанді вугілля та передачу під контроль криміналітету стратегічно важливих для «республіки» підприємств паливно-енергетичної сфери». (Тобто вже луганські офіційні джерела говорять про зв'язки місцевих еліт з українськими депутатами, яких мимохідь називають ще й бандитами).
Плотницький намагався звільнити Ляміна, але йому вдалося тільки перевести її під домашній арешт.
Так міністром палива, енергетики та вугільної промисловості «ЛНР» стає Олександр Мельничук, який, на загальну думку, працює в інтересах Ахметова.
У листопаді 2015 року прокуратура Донецької області починає розслідування вбивства колишнього міністра палива та енергетики «ДНР» Євгена Файницького. До генеральної прокуратури України звернувся його брат, який проживає в Києві. Справа не розкрита.
У грудні 2015 року в Криму, у себе вдома, трьома пострілами в голову вбивають Михайла Ляшка (Мішу Косого).
«Розумієте, Юля, у нелегальному бізнесі не можна порушувати баланс між роботою, квотами і общаком, — розповідає мені Андрій, підприємець, добре знав «оплотовца» Жиліна. — Вбили Михайла Михайловича у зв'язку з перерозподілом контролю над нелегальним бізнесом. Війна порушила баланс у світі злодіїв».
Вбивства і арешти
30 липня 2016 року в аеропорту «Бориспіль» затримують колишнього губернатора Луганської області Олександра Єфремова. Його підозрюють у посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України, а саме — у причетності до створення так званої «ЛНР». 1 серпня колишньому нардепу обрали запобіжний захід — утримання під вартою.
«Ми розраховували, що Жилін ось-ось вийде на нові обсяги, — розповідає Андрій який добре знав його. — Він купив у Білгородській області нафтопереробний заводік. Це було оформлене на їх спільну фірму з олігархом Курченко. Плюс він же спілкувався з Андрієм Тарановим. Жилін і заступник глави адміністрації президента України Таранов збирали компромат на главу МВС України Арсена Авакова. Жилін розраховував на преференції, будучи важливим джерелом інформації. Але не вийшло нічого. Таранов помер 18 вересня, катаючись на скутері, — маячня якась. А Жиліна вбили 19 вересня на Рубльовці». (Андрій Таранов був призначений заступником глави адміністрації президента 26 грудня 2014 року і відповідав за роботу з правоохоронними органами. 18 вересня 2016 року він, катаючись на скутері, зіткнувся з баржею)
19 вересня в ресторані «Вітерець», в елітному селищі «Горки-2», Євген Жилін зустрівся зі своїм товаришем Андрієм Козирем, кілер убив Жиліна і поранив Козиря.
20 вересня глава «ЛНР» Ігор Плотницький заявив, що в Луганську вдалося запобігти спробі перевороту. У підготовці перевороту підозрюються «екс-голова парламенту» Олексій Карякін, «екс-прем'єр» Геннадій Ципкалов, полковник «народної міліції» Віталій Кисельов з позивним «Комуніст». Карякіну вдалося втекти в Росію. А Ципкалова і Кисельова заарештували. На наступний день після арешту Геннадія Ципкалова виявили повішеним у камері. Доля «Комуніста» невідома.
21 вересня при виході з під'їзду вбивають російського військового «радника» у званні полковника Олександра Осипова («Орлова») — заступника командуючого 2-м армійським корпусом «ЛНР». Він був заступником з тилу в народній міліції. «Орлів» почав проводити інвентаризацію озброєння. В районі села Піонерське базується батальйон козака «Міші Чечена». Саме з ним, за чутками, «Орлова» виник конфлікт. Нагадаю: через село Піонерське проходить один з важливих контрабандних потоків.
Другий потік — переправа з Слов'яносербського району під контролем «ЛНР» на Лобачево, що під контролем України. На початку жовтня через цю переправу заходить 10 тонн вантажу, серед продуктів — золото і срібло для Ровеньківського ювелірного заводу. Контроль за цим місцем здійснював Армен Багирян (позивний «Баги»).
«Він був добрий чоловік, — розповідає козак з позивним «Малюк». — У цей день «Баги» хтось подзвонив. Він поголився, прийняв душ, надів форму. Зазвичай ми в козацькій ходимо, а тут всі зрозуміли, що «Баги» поїхав на зустріч з кимось з «перших». Поїхав він та ще троє. Коли ми приїхали, ми побачили одну машину, расстрелянную з двох автоматів. А «Баги» був убитий ПМ метрах в 20 від своєї машини. Дивно мені здалося одне: туди приїхав чоловік «Багдада» з комендатури, заліз в машину «Баги», забрав документи і поїхав».
Тобто: більшість історій, пов'язаних з арештами і вбивствами визначних учасників боротьби за «Русский мир», — не більш ніж кримінальні розбірки за право контролювати багатомільйонні контрабандні потоки.
Висновок: за останні кілька місяців пройшла тотальна зачистка контрабандистів — значить, хтось бажає їх взяти під свій контроль і усунути конкурентів, а ще — і свідків того, що творилося в останні 2 роки.
А тим часом в «ДНР» повертається Владислав Ляшко — син убитого в Криму злодія в законі Міши Косого — і приймає справи батька. Ляшко-молодший — давній діловий партнер Бориса Колеснікова, який очолює «тіньовий кабінет», сформований «Опозиційним блоком». Тобто не всі «підприємці» у самопроголошених республіках шукають заступництва Москви — деяким ближче Київ.
...Так, сподіваюся, ви вже зрозуміли, що ті сигарети, золото з сріблом і бензин, що ви купуєте, є одними з головних причин кровопролитної бійні?
ДОВІДКА
ТОВ «Свердловантрацит» у травні 2016 року відправило на різні підприємства України 152 691 тонну вугілля в 2186 вагонах.
ТОВ «Інтеграл» поставило 16 303 тонни вугілля в 233 вагонах. «Інтеграл» зареєстрований в Старобільську, компанію очолює Павло Подлипян, проти якого у вересні 2015 року були запроваджені українські санкції. При цьому «Інтеграл» офіційно поставляє вугілля в Польщу і Словаччину.
Подлипян також очолює компанію «Темп ЛТД-А» (Старобільськ). У середині 2015 року, за даними порталу Держзакупівель, фірма підписала контракт на поставку 165 000 тонн антрациту української державної «Центренерго».
Власниками ТОВ «Інтеграл» є Лідія Шалигіна і Олег Куріцин. Останній разом з сином колишнього губернатора Донецької області Олексієм Близнюком і Володимиром Сбітнєва вважаються засновниками «Темп ЛТД-А». Володимир Сбітнєв володіє компанією «Восток-Уголь АГ», яка вивозить вугілля з Донбасу до Росії.
ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» у травні 2016 року поставило 387 220 тонн вугілля на 2776 вагонах.
ТОВ «Донуглересурси» поставляє вугілля на Донбасенерго. Власник — Олександр Клименко.
ТОВ «Брянківська вугільна компанія» працює на території «ЛНР». Власники — Віталій Бєляков, Олександр Янукович.
Всього з території особливих районів Луганської і Донецької областей у травні 2016 року відправлено 751 132 тонни вугілля в 10944 вагонах.
