Ті, хто сьогодні керують бізнесом, наукою чи політикою, зазвичай мають високий IQ. Прийнято думати, що інтелект якось по-особливому формує політичні погляди.

Дослідники Кроло та Шпарфельдт вирішили перевірити це на практиці — результати щойно вийшли в журналі Intelligence.

Трохи фактажу, щоб розуміти масштаб. Ще в 1987 році німецькі науковці протестували 7000 школярів. Виокремили тих 2% з IQ вище 130 і для порівняння взяли групу дітей із середнім інтелектом з аналогічних родин. 35 років за ними спостерігали. А коли ті виросли — запитали про політику.

Гіпотеза дослідників звучала логічно: чим вищий розум, тим більша здатність перетравлювати складні концепції і тим сильніша відраза до жорстких політичних догм. На ділі все виявилося прозаїчніше.

Якщо взяти ставлення до економіки, соціалізму, особистих свобод чи банальний поділ на лівих/правих — різниці між геніями і звичайними людьми майже немає. Усі здебільшого топчуться по центру. Жоден рівень IQ автоматично не заганяє вас у конкретний економічний чи ідеологічний табір.

Аномалія вилізла там, де йдеться про консерватизм. І спрацювала вона виключно на чоловіках.

Чоловіки із середнім інтелектом набагато частіше тримаються за традиції та жорсткий соціальний порядок. Для них спільна культура — це фундамент. Чоловікам із високим IQ цей консервативний набір здебільшого не цікавий.

Що показово, у жінок такої кореляції не знайшли взагалі. Їхнє ставлення до консерватизму від рівня інтелекту не залежить. Це суто чоловіча динаміка, яку раніше ніхто особливо не досліджував.

На тлі того, як зараз з усіх щілин лізе популізм і зростає політична поляризація, добре мати на руках сухі емпіричні дані, а не чиїсь фантазії. Високий інтелект не робить людину радикалом. Дорослі з високим IQ демонструють таку ж політичну різноманітність і поміркованість, як і решта суспільства. Просто розумні чоловіки рідше вірять у те, що всіх треба загнати в рамки старих добрих традицій.