В Іванов день проводжали осінь і зустрічали зиму, передає Ukr.Media.
У цей день відзначається перенесення мощів преподобного Іоанна Рильського — святого, шанованого в якості покровителя болгарського народу. Іван народився в кінці 9 століття в сім'ї благочестивих селян в селі Скрино. Хлопчик рано втратив батьків в дитинстві став працювати пастухом. Одного разу господар стада побив Івана за те, що той втратив корову з телям. Хлопчик звернувся з молитвою до Бога, і у відповідь з'явилося диво: пастух знайшов пропажу, а потім переніс теляти через річку, йдучи по воді, як по суші. Господар же, побачивши це, щедро нагородив отрока.
Пізніше Іван вступив послушником в один з довколишніх монастирів, де навчився читати і писати, став вивчати богословські книги. Через деякий час він прийняв чернечий постриг і усамітнився в лісі, оселившись в сплетеній з хмизу хатині. Одного разу на його оселю напали розбійники, та Іван був змушений переселитися в печеру. Там він прожив 12 років, творячи молитви і дотримуючись посту. Зрештою слава про преподобного поширилася по світу, і до нього почали приходити хворі, шукаючи у нього зцілення. Рятуючись від уваги людей, Іоанн перейшов в іншу печеру, де працював сім років, долаючи спокуси від бісів.
Але і це місце перебування святого стало відомо. Навколо печери Івана почали селитися паломники, що шукали самоти, і тут виник монастир. Спочатку ченці жили в хатинах, потім звели храм спорудили келії. Преподобний Іоанн став ігуменом обителі, наставляючи братію прикладом побожного життя. Перед смертю святий обрав наступника, а сам пішов у печеру, де провів останні п'ять років життя.
Через 30 років після смерті Іоанн з'явився ігумену Рильського монастиря і велів перенести його мощі в місто Средець (нині Софія). Мощі святого були знайдені нетлінними.
В Іванів (Іванів) день проводжали осінь і зустрічали зиму. З цього часу починалися справжні морози. «Хто в листопаді не мерзне, тому й у водохресну холоднечу не замерзнути», — приказували наші предки. Спостерігали також за погодою: якщо йшов сніг і було холодно, то і весну слід було чекати пізню й холодну; якщо траплялась відлига — наступна весна обіцяла бути теплою.
Існувало повір'я, що на Івана баламутит стаєнний домовик — тріпає гриви кобилам, підіймає на диби жеребців. «Шлях груден — коню запряженному важкий», — говорили люди і давали коням відпочити. А ось курям було не до веселощів — в цей день було прийнято різати і готувати з ніжного м'яса різні наїдки. Стіл прикрашали — смажена курка, лапша на курячому бульйоні, курники — особливі пироги.
