Фахівці пояснюють, що відбувається з вашою душею після смерті

«Я вірю в те, що свідомість — або, скоріше, його безпосередній попередник, прото-свідомість існує у всесвіті вже дуже довгий час, можливо навіть, з самого Великого Вибуху» — доктор медицини Стюарт Хамерофф, передає Ukr.Media.

У цьому світі не так вже й багато речей, які одночасно і заворожують, і лякають, і підштовхують до нелегким раздумиям, але смерть безумовно є однією з них.

З самої зорі людства люди постійно задавався одним і тим же питанням: «Що відбувається після того, як ми вмираємо?» Якщо зупинитися і добре подумати над цим питанням, то ми зрозуміємо, що на нього можна дати лише дві відповіді: або «нічого», або... або «щось».

Звичайно, світові релігії намагаються дати більш точну відповідь на наведений вище питання, але... ось саме що «намагаються». У кінцевому підсумку все зводиться все до тих же двох варіантів. З нами не відбувається нічого, та й нас — тих, з ким могла б щось відбуватися до того часу вже просто немає, або з нами все ж таки щось відбувається. Щось невловиме, невловимий, але цілком реальне. Ми цілком і повністю складається з матерії, що обертається в кінцевому підсумку в прах, чи це, скажемо так, не зовсім вірно.

Так який же відповідь вірний?

Якщо ви запитаєте про це лікаря Стюарта Хамероффа, у момент смерті і після неї з нами щось все-таки відбувається, і це «щось» має відношення до свідомості.

До свідомості... але що таке свідомість?

Термін «свідомість» визначається більшістю сучасних словників та енциклопедій, як:

стан неспання і обізнаності про навколишній світ.

усвідомлене сприйняття і реагування на що б то не було.

обізнаність розуму про власне існування, а також про існування навколишнього світу.

Звичайно ж, про природу свідомості ведуться не менш жаркі дебати, ніж про те, що відбувається з нами після смерті. Хтось вірить, що свідомість — безпосередній результат діяльності мозку. Інші вважають свідомість породженням зовнішніх сил (бога/богів або всесвіту) та/або внутрішніх чинників (душі, життєвої сили, розуму, і так далі).

Теорія «Orch-OR»

Доктор Хамерофф, який очолює Центр дослідження свідомості Університету Арізони, уже понад 50 років займається вивченням свідомості, а також його зв'язку з квантовою механікою.

Квантова механіка являє собою фундаментальну теорію фізики, що описують навколишній світ на рівні взаємодії матерії на її нижчому рівні — рівні атомів і субатомних частинок.

Щоб пояснити, чому квантова механіка так важлива для сприйняття реальності, і який стосунок вона має до теорії Хамероффа, варто поговорити про одному з найпростіших, але найбільш значущих експериментів в області квантової механіки — так званому експерименті з двома щілинами.

(Ну а після ми перейдемо прямо до теорії «Orch-OR»!)

Експеримент з двома щілинами

Цей експеримент ви знайдете на початку практично кожного підручника з квантової фізики, і далеко не просто так — адже його результати просто неймовірні, і, на перший погляд, йдуть врозріз із звичної нам логікою і законами природи.

Ось як проводиться цей експеримент:

Елементарні частинки світла (фотони) проходять крізь дві щілини в мідній пластині.

Після того, як фотони проходять крізь щілини в пластині, вони формують складний візерунок на екрані за пластиною, проявляючи двоїсту природу фотонів, провідних себе і як частки, і як хвилі. Спробуйте уявити, яка картина спостерігалася б на екрані, якщо б фотони вели себе як частинки — отакі кульки, що пролітають через щілини і попадають по екрану? Куди менш складна — всього-навсього дві вертикальні лінії навпроти щілин, чи не так?

Але варто дослідникам під час проведення експерименту встановити пристрій, що дозволяє визначити, який саме фотон проходить через певну щілину, як візерунок на екрані різко змінюється, перетворюючись на ті самі дві лінії навпроти щілин.

Іншими словами, зовнішнє спостереження з боку людини (навіть лише з допомогою технічних засобів спостереження) змінює хід експерименту.

Замість очікуваної картини інтерференції світлових хвиль ми отримуємо зовсім іншу картину — таку, як ніби хвильових властивостей у фотонів немає зовсім.

Аніл Анантасвами у своїй статті в «New Scientist» під назвою «Класичний квантовий експеримент може приховувати в собі ключ до «Теорії всього» пояснює результат цього експерименту і його можливе значення таким чином:

«Наш «класичний» погляд на світ підказує нам, що елементарні частинки світла повинні проходити або через одну щілину на пластині, або через іншу, таким чином створюючи дві паралельні лінії на екрані позаду пластини. Але замість цього ми спостерігаємо на екрані картину інтерференції світлових хвиль у вигляді чергуються світлих і темних смуг різної ширини... можливо, цей класичний експеримент може розширити наше розуміння реального світу навіть сильніше, ніж нам здавалося раніше».

«Квантовий свідомість»

Як ви думаєте, скільки схожих рис у Всесвіті і розумом людини?

Відповідь проста: цілих дві.

Перша: ми далеко не все про них знаємо.

Друга: і там, і там можна виявити квантові ефекти.

Прочитайте це ще раз. Це важливо!

І хоча фраза «корелляция не означає причинності» давно і міцно стала одним з девізів наукового співтовариства (і далеко не просто так), ми не можемо заперечувати наявність зв'язку між розумом людини і всесвіту.

Але який саме?

Повернення до «Orch-OR»

У 1996 році доктор Хамерофф і Роджер Пенроуз, математик і фізик, представили світу абсолютно нову, радикальну теорію квантового свідомості, або ж теорію «Orch-OR».

У відповідності з теорією «Orch-OR» свідомість є наслідком функціонування крихітних білкових структур у мозку, званих мікротрубочками.

На фізіологічному рівні мікротрубочки описуються як свого роду «конвеєрні стрічки» клітин, займаючись транспортом клітинних ресурсів і матеріалів. Крім того, мікротрубочки беруть участь у розподілі та структуруванні клітин.

А ще мікротрубочки є природними «квантовими пристроями».

«Джерело свідомості відображає наше місце у всесвіті, і саму природу нашого існування. Наслідком чого воно є? Чи можна погодитися з думкою більшості вчених, що його породжують складні обчислення, вироблені нейронами людського мозку? Або ж у якомусь сенсі воно існує незалежно від нас самих, як вважають багато духовні практики?»

Хамерофф і Пенроуз відповідають на свій власний риторичне питання наступним чином:

«Наша теорія поєднує в собі обидва цих погляду на свідомість, припускаючи, що свідомість є породженням квантових вібрацій в микротрубочках, білкових структурах всередині нейронів нашого мозку, керуючих нейронними і синаптическими функціями, а також з'єднують процеси, що відбуваються в мозку, з самоорганизующимися процесами найтоншої структури прото-свідомості всесвіту».

Прийміть до уваги, що вперше ця теорія була опублікована вченими більше двадцяти років тому. З тих пір прогрес науки і техніки (особливо в області вивчення структури мозку і апаратури для спостереження за його діяльністю) дозволив отримати результати, прямо або побічно підтверджують теорію Хамероффа і Пенроуза.

«Orch-OR» і смерть

Закон збереження енергії в даний час приймається всіма вченими без винятку, і він стверджує, що енергія не створюється і не знищується».

Так, але, незважаючи на все це, енергія може міняти форму, переходячи з одного виду в інший.

Енергія всередині нас не є винятком. Вона повинна змінювати форму, адже це в її природі.

І дещо наостанок:

Квантова енергія являє собою основу всього, що існує у всесвіті.

І її ж можна знайти всередині нас.

Так невже ми — породження не просто нашої планети, а всієї неосяжної всесвіту?

Може бути, після того, як ми скидаємо» свою тілесну оболонку, ми просто повертаємося додому, як припускають Хамерофф і Пенроуз?

Нам є про що поміркувати!