1. Старий мудрий китаєць йшов по засніженому полю, коли побачив заплакану жінку, інформує Ukr.Media.
— Чому ви плачете? — запитав він.
— Тому що я думаю про своє життя, молодість, красу, яку я бачила в дзеркалі, і про чоловіка, якого я любила. Бог жорстокий, що дав здатність пам'ятати. Він знав, що я згадаю весну свого життя і заплачу.
Мудрець стояв на сніговому полі і пильно дивився в одну точку і думав. Несподівано жінка перестала плакати:
— Що ви бачите там? — запитала вона.
— Поле троянд, — відповів мудрець. — Бог був великодушний до мене, коли він дав мені здатність пам'ятати. Він знав, що взимку я завжди зможу згадати весну і посміхнутися.
2. – Розумієш... адже Ми весь час сваримося... Ми не можемо бути разом, так?
– А ти любиш вишню?
– Так.
– А ти випльовуєш кісточки, коли її їси?
– Ну так.
– Так і в житті... Вчися випльовувати кісточки і одночасно любити вишню.
3. Чотири свічки спокійно горіли і потихеньку танули... Було так тихо, що чулося, як вони, потріскуючи вогником, розмовляють.
Перша сказала: «Я – Спокій. На жаль, люди не вміють мене зберігати. Думаю, не залишається нічого іншого, як згаснути!» І вогник свічки згас.
Друга сказала: «Я – Віра. На жаль, я нікому не потрібна. Люди не хочуть нічого слухати про мене, тому немає сенсу горіти далі». Ледве вимовивши це, вона згасла.
Засмутившись, третя промовила: «Я – Любов. У мене немає сил горіти далі. Люди не цінують мене. Вони не вміють ні дарувати любов, ні отримувати її». І ця свічка згасла.
Раптом... В кімнату увійшов дитина. Побачивши три згаслі свічки, вона злякалась і закричала: «Що ви робите?! Ви повинні горіти! Я боюся темряви!» І заплакала.
Схвильована четверта свічка промовила: «Не бійся і не плач! Поки я горю, можна запалити і інші три свічки. Я – НАДІЯ».
4. Одна жінка йшла по вулиці Парижа і помітила Пікассо, який робив наброски за столиком вуличного кафе. Вона запитала Пікассо, чи може він зробити набросок з неї за відповідну плату.
Пікассо погодився. Всього за кілька хвилин набросок був готовий.
— І скільки я вам винна? — запитала жінка.
— П'ять тисяч франків, — відповів Пікассо.
— Але вам знадобилося для цього усього три хвилини, — чемно нагадала вона художнику.
— Ні, — заперечив Пікассо, — для цього знадобилася все моє життя.
5. Дівчина сиділа на лавці в парку і гірко плакала. В цей час малюк їхав на триколісному велосипеді по алеї. І так шкода стало йому дівчину, що він запитав:
— Тьотю, ти чому плачеш?
— Ой, малюк, ти не зможеш зрозуміти, — відмахнулася дівчина.
Малюкові здалося, що після цього вона почала плакати ще сильніше. Він запропонував:
— У тебе щось болить? Хочеш, я подарую тобі іграшку? У мене багато є...
Ще більше заридала дівчина:
— Ой, хлопче, — відповіла вона, — я не потрібна нікому, мене ніхто не любить...
Хлопчик подивився серйозно і сказав:
— А ти точно у всіх запитала?
