15 січня — день пам'яті святого Серафима Саровського: історія свята

Преподобний Серафим Саровський є одним з найбільш шанованих в православній церкві святих. Його життєвий шлях є прикладом безмежного людинолюбства, скромності і жертовності собою, заради блага інших людей. День пам'яті Серафима Саровського святкується в православному календарі двічі: 1 серпня відзначають здобуття його мощей, а 15 січня — представлення (день його смерті). В цей час у всіх церквах і монастирях йдуть урочисті богослужіння, інформує Ukr.Media.

Історична довідка

Великий сподвижник був народжений в 1754 р в Курській губернії в роду багатих купців Мошніних. Попри достаток, Серафим ріс скромною і побожною дитиною. З раннього дитинства більшість часу він проводив при церкві в читанні релігійної літератури, розмірковуючи про майбутній постриг в ченці.

Але природна скромність і шанування батьків змусили святого після повноліття ще кілька років займатися сімейними справами. Поки у 24 роки за дозволом батька він не пішов в Саровську пустиню (монастир в Нижегородській області). Через пару років життя при обителі чернець Серафим з дозволу настоятеля збудував для себе окремий скит в лісі. Де проживав протягом 15-ти років.

"На людях" Серафим з'являвся тільки по недільних службах і великих церковних святах. Під час його перебування в лісі, на святого напали розбійники, сильно скалічивши його (Преподобний на все життя залишився кульгавим і згорбленим. Так його образ і зображується на іконах). Згодом розбійники були схоплені і приведені на суд. Довідався від братії про це Серафим, спішно з'явився на засідання і благав суддю змилостивиться над злочинцями: "бо не відали, що творили". Деякі з них пізніше розкаялися і стали ченцями Саровської обителі.

Чернеча аскеза Преподобного Серафима була пов'язана безліччю релігійних подвигів. Він практикував покуту стовпництва (нерухомого моління вдень на камені, а вночі на колінах власної келії). Також святий кілька років носив обітницю мовчання. На цей час він повністю усамітнився, попросив його не турбувати і не приносити їжу, і сам припинив приходити в монастир. Посилена аскеза нагородила святого дарами прозорливості (передбачення) і чудотворства (зцілення хвороб і вигнання бісів).

Сучасники святого виділяли особливо потужну позитивну енергетику, благодать, яку фізично відчувала будь-яка людина, яка знаходилася поруч. Щоб повністю зцілитися від хвороби, людині часто не потрібно було ні про що просити Серафима, а просто деякий час перебувати поруч.

Ще за життя преподобний Серафим знайшов величезну популярність і всенародну любов. За втіхою до нього в Саровську обитель з'їжджалися стражденні з усіх куточків країни. Багатьом з них не була потрібна ні розрада, ні зцілення: вони приходили на недільні проповіді. Преподобний Серафим був надзвичайно мудрою і начитаною людиною. Його проповіді досі вважаються зразком богослов'я і регулярно перевидаються православними видавництвами.

Преподобний мирно помер в 1833 році. Його могила відразу стала місцем паломництва, де документально зафіксовані численні чудеса і незрозумілі зцілення. У 1903 р. преподобний був зарахований до лику святих.