3 березня — день Ярила з вівсянкою: історія, традиції та прикмети свята

Вівсянки — щорічно весна зустрічається зі святкування саме цієї події, яка випадає на 3 березня. Люди, які чекали тепла, визирали миловидну птицю, яка була її передвісником, інформує Ukr.Media.

Історія свята

За народним календарем Ярилині дні відкривали березень. Проходили вони з 1 по 3 березня (з 16 по 18 лютого за старим стилем). Ярило, Бог сонця, був за поданням наших предків обличчям палкий і гарячий. Волосся його — добіла розпечене сонце. Зображували його зазвичай молодим і сильним чоловіком зі світлим, майже білим волоссям, який у вогняних променях мчить на білому коні або на трійці. Від вогню Ярила земля нагрівалася, відтавала, ярилася. До Ярила тягнулося все живе на землі, щоб набратися сил, зміцніти і піти в зростання.

1 березня називали днем Ярила з вилами, а 2 березня — Ярило з сохою-бороною. Селянин в ці дні діставав з комор соху, борону, витягали вози. Перевіряли весь сільськогосподарський інвентар, готували його до роботи. Якщо існували поломки, несли до коваля для лагодження. У кузнях починалися трудові будні з ранку до пізнього вечора.

Заключним з Ярилиних днів вважалося свято вівсянки, назву якому дали на честь весняної пташки «вівсянки». Невелика пташка з жовтуватим оперенням і зеленуватим хребетиком уособлювала собою весну і прихід Сонця. У цей день люди поглядали і прислухалися до співу птахів. Видивлялися, чи прилетіла вівсянка?

Традиції та обряди

Наші предки вважали, що бог Сонця, тепла і весни Ярило давав накази пташці — вівсянці співати: «по-кинь сан — і! По-кинь са-ні!». Своїм співом пташка давала всім людям знати, що йде весна. Попереду в природі буде багато тепла і сонця. У деяких народах слов'янських племен свято вівсянки ще називали "Покинь сані".

На честь красивої пташки з жовтувато-лимонним оперенням жінки пекли "вівсяники". Це такі пиріжки з вівсяного борошна. Або з такого ж борошна пекли вівсяне печиво. Пиріжки і печиво дуже часто робили у формі пташки і пригощали ними своїх близьких, друзів і сусідів. Вісницю сонця і тепла теж годували, розкидаючи їй шматочки солодощів. Від частувань ніхто не смів відмовлятися, щоб не сердити пташку і бога Ярила. Молоді люди в цей день влаштовували святкові гуляння з жердинами прикрашеними стрічками і пернатими, а ввечері збиралися на посиденьках біля багаття. Їхні батьки сідали за святкову вечерю і ходили до родичів у гості.

Прикмети

Старше покоління в цей день стежило за станом покриву на землі і за природними явищами. Відзначали, що якщо в цей день на землі ще лежало багато снігу, то буде хороший урожай хліба. Якщо ж на землі багато води — то буде багато трави.

• Високі хмари, що пливуть по небу, обіцяли погану погоду.
• На Вівсянки стоїть туман — літо буде з дощем і холодом.
• Вранці зоря в багряному кольорі — чекайте снігопаду.
• У цей день чути тріск дерев, очікували сильного морозу, а якщо кора дерева почорніла — чекайте відлиги.
• На Вівсянки мерехтять яскраво зірки — до похолодання.

А найважливішим повір'ям було: у свято чутні трелі «вівсянки», зимі кінець і настають весняні теплі дні.