1 липня — Ярилин день: історія, традиції та прикмети свята

1 липня відзначається одне з трьох язичницьких свят, званих Ярилин день, присвячений слов'янському божеству весни і родючості Ярилі, інформує Ukr.Media.

Слов'янське божество сонця

Ярила (Ярило, Яромир) в слов'янській міфології завжди зображувався молодим юнаком, тому що був уособленням весни, енергії, нестримної пристрасті. Символізує тепле, весняне сонце, протегує у коханні і плотських утіхах, захищає людей з чистими помислами, добрих і правдивих. Брехливих і невірних не любить і карає поганим урожаєм, хворобами і неблагополуччям в будинку.

У поданні людей Ярило роз'їжджає по небу на білому скакуні. В одній руці тримає жезл, а в іншій — колосся жита. Змахне житом — колосяться хліба, а палицею — на землю дощ проллється. А де зупиниться, там трава-мурава килимом стелиться. За це народ любив Ярила і з нетерпінням чекав його появи з темної зимової пелени Мари, молився до нього і просив хорошого врожаю, любові і міцного сімейного союзу. Тому і відзначали Ярилів день неодноразово: 1 березня, 22-23 квітня, 1 липня, віддавали почесті на день весняного сонцестояння і на Масляну.

Символами божества були п'ятикутна зірка, Коловорот і Сонячний хрест (його носили на тілі як оберіг).

Традиції та обряди

Свято багате на традиції та обряди. Літній Ярило (за старим стилем це було 18 червня) називали верхівкою літа. Цей день присвячували не польовим роботам, а веселощам і шануванню бога сонця, проводили змови на достаток, любовні привороти, благополуччя худоби. Дівчата ворожили на женихів, а чаклуни зі світанком йшли в глушину "слухати скарби". Робили матраци з свіжоскошеної трави — вважалося, що спати на ньому все літо, значить бути здоровим цілий рік. Вмивалися росою, змочували в ній простирадла і укутувалися, тому що водяні краплі були лікувальними.

У деяких місцевостях досі зберігся звичай ходити на могилки рідних, накривати там столи, залишати частування. Щоб побачити померлих в потойбічному світі, опівдні йшли на берег водойми, де росла береза, сплітали в коси її гілки і дивилися через них у воду.

Задобрювали будинкових: йдучи з дому, залишали на столі смакоту. Якщо після повернення знаходили все випитим і з'їденим, раділи, тому що це обіцяє благополуччя в домі.

Молодь ходила по дворах вшановувати молодят. Співали пісні, бажали їм любові, щастя, народження дітей. Молода пара у відповідь обдаровувала гостей частуванням.

Яскравою, веселою традицією були народні гуляння з піснями, хороводами, іграми, ярмарками. Дівчата заздалегідь готували найкраще вбрання. Люди несли з собою закуски, пряники, пироги. Хлопці та дівчата приглядали для себе пару. У цей день було дозволено обніматися і цілуватися на самоті, але водночас вільні відносини не переходили рамки пристойності.

Вибирали чоловіка, який зображував Ярила, надягали на нього яскраве плаття з бубонцями, прикрашали стрічками, рум'янили щоки, чорнили брови, на голові красувався паперовий ковпак з султаном з пір'я. Очолювали ходу рядженого діти з барабанами. Навколо збирався народ — починалися танці, ігри, які закінчувалися кулачними боями. Увечері стрибали через багаття.

Існував ще один цікавий обряд, пов'язаний з родючістю: вибирали хлопця (іноді дівчину), надягали йому на голову вінок з квітів, садили на білого коня, в руки давали пучок колосків. Тварину, з сидячим на ньому «Ярилою», водили по всіх полях. Іноді заради жарту роль коня виконували два юнаки, накриті попоною.

Прикмети