Книги з цієї підбірки викличуть у вас найсильніші емоції, залишать незабутнє враження, а деякі, можливо, навіть шокують. Але кожна з них безумовно заслуговує на увагу, інформує Ukr.Media.
«Дев'ять життів Роуз Наполітано» Донна Фрейтас
У книзі «Дев'ять життів Роуз Наполітано» авторка взяла за основу доволі цікаву гіпотезу мультивсесвіту (а саме, або теорію багатосвітової інтерпретації, або теорію струн — все це реально існуючі теорії серед фізиків) і цим самим створила дуже цікаву сюжетну структуру. Гіпотеза мультивсесвіту стверджує, що цілком імовірно може існувати величезна або навіть нескінченна кількість паралельних всесвітів, де, грубо кажучи, можливо все. Існують всесвіти, де певне рішення так чи інакше було прийняте. Змінюючи щось, ви створюєте нову часову лінію, відмінну від попередньої (теорія багатосвітової інтерпретації).
У головної героїні Роуз є коханий чоловік, хороша кар'єра та принципи, за якими вона живе. Але як же зміниться її життя, якщо в якийсь момент вона вчинить всупереч своїм принципам? Одна певна подія стає точкою відліку дев'яти версій її життя (або дев'яти паралельних реальностей). Читач спостерігає, як певні слова, обставини, дії змінюють майбутнє персонажів. Іноді історії перетинаються і зрештою приходять практично до одного й того ж підсумку, іноді ж змінюються кардинально.
Це однозначно проза, яка викликає внутрішні протиріччя — вона сама по собі суперечлива, але саме тим і гарна. Це глибокий роман про внутрішньосімейні стосунки, про шлюб, кохання, зраду, материнство та батьківство, про радощі й жалі, про дітей і, звичайно ж, про складність вибору — адже кожна людина своїми словами, діями та вчинками творить власну історію.
«Особливе м'ясо» Аґустіна Бастерріка
Відразу хочеться попередити: слабкодухим та вразливим читати цей роман суворо не рекомендується! Це неймовірно страшна книга, від якої фізично може стати погано.
У чому сюжет: епідемія смертельного для людини вірусу вразила тварин і змусила людей повністю їх знищити. Як підсумок — світ залишився без м'яса та м'ясних продуктів. Щоб уникнути масового голоду, уряди різних країн вирішують легалізувати розведення, забій та переробку людської плоті, називаючи кінцевий продукт "особливим м'ясом". Те, що зовсім недавно здавалося божевіллям, стає звичайною нормою. Всі, хто потрапляє в "особливу" групу, ніколи не стануть повноцінними особистостями. Це худоба. Худоба, що утримується в худобських умовах.
Здавалося б, у всьому цьому жахітті повинна знайтися хоча б одна розсудлива людина, і вона, ніби, в оповіді є — у вигляді головного героя Маркоса. От тільки Маркос далеко не найзвичайніша людина. Він — заступник директора м'ясокомбінату. І роботу свою він виконує дуже добре...
Авторка малює нам неймовірно страшний світ, у всіх подробицях і деталях розписуючи кожну його дрібницю, однак на все це є причина: книга завуальовано повідомляє нам про те, наскільки сильно люди підвладні всьому, що чують, бачать і читають. Як легко можна заволодіти людською свідомістю і як далеко можна зайти у викривленні законів і моральних устоїв.
«Санкта-Психо» Юхан Теорін
Якщо хочете прочитати добротний, якісний, істинно скандинавський трилер з абсолютно несподіваним фіналом і тривожною атмосферою, то ця книга саме для вас.
Молодий хлопець Ян Хаугер влаштовується вихователем у підготовчу школу «Галявинка». Однак ця підготовча школа зовсім не проста — вона знаходиться при психіатричній лікарні імені Святої Патриції — і відвідують її діти пацієнтів. Потрапити з «Галявинки» до лікарні можна підземним переходом, доступ до якого мають тільки вихователі та лікарі. Все це — так званий експериментальний проєкт: діти відвідують своїх батьків, тим самим справляючи на останніх позитивний вплив.
Робота у Яна проста, але заборонений світ психіатричної клініки з якоїсь причини так і манить його, тому він відчайдушно намагається якомога більше дізнатися про тих, хто в ній утримується...
У першу чергу, це, звичайно ж, драма про самотність. «Не так страшно потрапити в найжахливіше, найбезнадійніше становище. Страшно, коли на всьому світі немає нікого, хто б тебе вислухав», — саме так думає головний герой. Тим не менш, ця книга також про біль, ненависть і помсту. Про те, що кожна людина носить у своїй душі гіркоту і темряву.
«Люди серед дерев» Ханья Янаґіхара
Центральною фігурою цього роману є вчений-вірусолог Нортон Періна — прототип Даніела Карлтона Гайдузека, Нобелівського лауреата 1976 року, людини, що зробила величезний внесок у медицину, і яка, тим не менш, була неймовірно суперечливою особистістю. У 1996-му році він потрапив під суд за звинуваченням у розбещенні власних прийомних дітей (він усиновив понад 50 дітей із різних племен Папуа Нової Гвінеї). Звісно, історія в романі відрізняється від біографії Гайдузека, проте головний герой також є доволі суперечливою фігурою: неможливо сказати, негативний він чи позитивний.
Нортон Періна швидше від нудьги, ніж із реального інтересу вирушає з антропологічною експедицією на один з нікому не відомих мікронезійських островів, щоб детальніше вивчити людей, які там живуть. Проте люди ці виявляються зовсім не такими звичайними, як він передбачав, і завдяки їх вивченню, Нортон через якийсь час здійснює немислиме наукове відкриття. От тільки йому й усій світовій спільноті зрештою доведеться заплатити за нього просто непомірно величезну ціну...
Це, безумовно, великий, сильний і дуже потужний роман (недарма Ханья Янаґіхара писала його аж 18 років!). Роман, у якому моральний релятивізм, тобто принцип, згідно з яким не існує абсолютного добра і зла, займає дуже велике місце. Роман, який прекрасний у кожному своєму аспекті — і естетично, і етично, і сюжетно.
«Вночі вся кров чорна» Давід Діоп
«Вночі вся кров чорна» — справжній антивоєнний текст. Текст, який наочно показує, що з людиною творить убивство собі подібних — що це настільки страшний, болісний, знищуючий зсередини процес, що його просто неможливо стерти з пам'яті та витравити з розуму.
Головний герой книги — молодий сенегалець Альфа, який б'ється в Першій світовій війні на боці Франції, у так званих колоніальних військах. На самому початку оповіді він втрачає на полі битви свого друга Мадембу Діопа. І не просто втрачає — Діоп нестерпно мучиться від смертельних ран, залишених противником, і благає, щоб Альфа нарешті закінчив його страждання. От тільки Альфа не в змозі це зробити. Йому важко і гірко дивитися на муки товариша, але закінчити їх своїми руками він не в силах. Друг гине в муках.
Рухомий роз'їдаючим почуттям провини, безутішний Альфа прагне помститися за його смерть. Кожної ночі він пробирається через лінію ворога і вбиває чергового німецького солдата. Кожної ночі він повертається у свій загін неушкодженим і з новим кривавим трофеєм у руках. От тільки його поведінка починає сильно лякати решту його товаришів по зброї...
Автор написав атмосферну, душероздираючу і потужну історію про те, як людина повільно скочується в божевілля, що підживлюється горем, жалем і виною. В оповіді також порушена тема расизму у воєнний період: у Першу світову війну Франція відкомандирувала зі своїх колоній близько 180 000 темношкірих солдатів, озброївши їх мачете і відправляючи на поле бою з криками, впроваджуючи таким чином расистські стереотипи — і німці на стороні ворога дійсно вірили в них — вони боялися "дикунів", які принесли "варварство" в Європу.
