"Фі, яка дикість!": Чи можна встромляти ложку в салати?

Одного разу під моїм постом в соцмережі, де я міркувала, що важливіше — смак страви чи красива подача, з'явилася дама, яка вважала себе представницею вищого суспільства. Вона написала багато різких слів, суть яких зводилася до одного: «Як можна встромляти ложку в салат?!».

Чесно кажучи, до цього моменту я ніколи не замислювалася «про ложку в салаті», тож мені стало цікаво.

Коли ми чекаємо на гостей, то накриваємо на стіл і в останню чергу розкладаємо прибори. І так, ми кладемо ложку в кожен салат. Щоб гостям було зручно накладати собі на тарілку. Здавалося б, усе логічно: ложка є в салатниці з морквою, в «Оселедці під шубою», в «Олів'є»… Словом, скрізь, де страву не візьмеш руками, як бутерброд.

Але уявіть, що в компанію потрапляє хтось "аристократичний". І хоча гарним тоном вважається не повчати господиню за її столом, іноді знаходяться люди, для яких показати свою "високу культуру" важливіше. Замість того, щоб мовчки скуштувати страви й похвалити, вони починають читати лекції про сервірування.

Друзі, але ж у нас здебільшого немає таких заморочок! Ми не подаємо по три виделки для риби, устриць і десерту та по чотири келихи для кожного виду вина. Це ж домашнє застілля, а не прийом у Букінгемському палаці.

І ось та сама дама мені написала: «Яка дикість! Як можна встромляти ложку в салат!». Я спробувала зрозуміти: «Добре, а як треба? Пропонуєте класти ложку на окрему тарілочку поруч? Але ж ми все одно будемо нею користуватися, то навіщо бруднити зайвий посуд?».

Я не хотіла сваритися. Мені справді було цікаво: якщо не так, то як? Але моя опонентка не збиралася нічого пояснювати. Її мета була — затаврувати мене ганьбою, а не навчити "нерозумну".

Втім, заглиблюючись в тему етикету, я знайшла що у домашньому (неформальному) сервіруванні допускається залишати прибор у салатнику, якщо він стійкий і ручка не занурюється в їжу. Вимога класти прибор на окрему підставну тарілку є нормою для офіційних прийомів або ресторанів високого класу, але її відсутність вдома не є "дикістю".

Але знаєте що? Її снобізм, замість того щоб образити, змусив мене замислитись. А чи існує інший шлях? Спосіб, який буде і зручним для господині, і красивим для гостей, але без цього аристократичного пилу. І я знайшла кілька ідей.

1. Салат, який не треба накладати. Проблема зникає, якщо змінити форму салату. «Олів'є» або «Шубу» можна подати у вигляді щільних ролів, загорнутих у рисовий папір, або порційних кубиків у келихах. Гості беруть порцію щипцями або маленькою виделкою. Ложка просто не потрібна.

2. Кліпса-тримач. Найпростіший варіант, який не вимагає кулінарних подвигів. Це маленька силіконова або металева кліпса, що чіпляється на край салатниці. Ложка вставляється в неї і висить над стравою: ручка чиста, а соус стікає назад у миску.

Тож тепер на питання «смак чи подача?» я відповідаю: і те, й інше! Але за моїми правилами — креативними та зручними. Зрештою, головне, щоб «Олів'є» був смачним, а як його сервірувати — це вже творче рішення кожного.