Серед забобонних людей існує чимало різних табу та заборон, іноді цілком розумних, а іноді — абсолютно нелогічних. Деякі уникають подавати як подарунок дзеркала і рушники, інші побоюються спати поруч із дзеркалом, а треті не віддають борги вечорами і забороняють фотографувати людей, які сплять, інформує Ukr.Media.
Є й такі люди, які абсолютно впевнені, що потягуватися за обіднім столом — це не лише поганий тон, а й негативна прикмета. Тож чим небезпечна невихованість, продемонстрована за стільницею?
- Наші пращури завжди ставилися до столу з великою повагою, називаючи його "Божа долоня". Адже саме за ним вся родина збиралася разом, приймала їжу та обговорювала актуальні питання. Тому будь-яка недбалість до меблів, які мають не тільки утилітарну функцію, а й сакральний зміст, вважалася образою вищих сил, що загрожує сумними наслідками для здоров'я і долі в цілому.
- Більш щадне тлумачення прикмети свідчить, що порушник пристойностей ризикує перетворитися на ліниву людину і розтратити своє життя на дрібниці, так і не досягнувши помітних успіхів у кар'єрі та на особистій ниві.
- Окреме табу на потяг за столом накладалося прикметами на незаміжніх дівчат. Наші пращури вірили, що така невихована особа ніколи не вийде заміж. Якщо ж їй і пощастить знайти чоловіка, то шлюб обов'язково буде нещасним.
- Одруженим чоловікам також не слід влаштовувати «потягушки» під час перебування за столом, якщо на поверхні стоїть склянка з водою. Адже так вони можуть залучити до хати суперника та мимоволі підштовхнути свою другу половинку на зраду.
- Якщо під час потягування навпроти вас сидить людина старшого віку, то порушення етикету не лише демонструє неповагу до візаві, а й призводить до неприємніших наслідків. Езотерики впевнені, що в цьому випадку ви добровільно віддаєте її свою енергію, яка безперешкодно перетікає у співрозмовника площиною стільниці.
- Табу на потяг спочатку відносилося лише до обідніх столів. Однак з появою їхніх письмових побратимів з'явилися прикмети, що забороняють потягатися за офісними та навчальними поверхнями. Вважається, що таким чином школярів та студентів можуть залишити накопичені знання, а чиновників та науковців — професійна компетентність та обізнаність.
