Забута пшоняна каша — чудове джерело заліза

Якими кашами ми зазвичай снідаємо? Вівсянка, за нею йдуть рисова, манна та гречана. А от пшоняна в цьому списку зустрічається вкрай рідко.

Пшоно отримують з очищеного проса — однієї з найдавніших зернових культур у світі. Вона неймовірно невибаглива: чудово росте навіть на бідних ґрунтах, потребує мінімум вологи й дозріває всього за 60-90 днів, тобто значно швидше за пшеницю чи рис. Це справжній екологічно чистий злак.

Чим багате пшоно

У 100 грамах сухої крупи міститься близько 2,7-3 мг заліза. Звісно, щоб отримати всю цю норму, доведеться з'їсти величезну тарілку готової каші вагою 300-400 грамів. Тому стандартна порція на сніданок дасть дещо менше мікроелементів. Варто також пам'ятати, що у рослинах міститься негемове залізо, яке засвоюється організмом лише на 2-10%, поступаючись у цьому м'ясу, де залізо засвоюється набагато краще (на 15-30%). Але це зовсім не проблема. Засвоєння рослинного заліза можна суттєво покращити, додавши до страви трохи вітаміну С із лимона чи свіжих ягід.

До того ж пшоно — це чудове джерело вуглеводів, у якому абсолютно немає глютену (клейковини). Зате в ньому є:

• магній;
• вітаміни групи В;
• калій;
• фосфор;
• цинк;
• мідь.

Як готувати пшоно, щоб воно не гірчило

Гірчити починає лише погано підготовлене зерно. Річ у тім, що пшоно містить близько 3-4% рослинних жирів, які під час тривалого зберігання окислюються на повітрі й надають крупі гіркуватого присмаку.

Щоб цього уникнути, перед варінням крупу 3-4 рази поспіль промивають гарячою водою — вона змиває окислені жири з поверхні зернят. Після цього кашу ставлять на повільний вогонь і готують до м'якості.

Ще один дієвий метод — витримати крупу в окропі протягом 15 хвилин, а потім промити 3-4 рази.

Також можна просто зливати першу воду під час варіння пшона і замінювати її на свіжу.