Ці 8 садово-городніх правил минулого століття варто вважати вже застарілими

Існує два види дачників — експериментатори і консерватори. Першим цікаво випробувати усе нове і самостійно зрозуміти, наскільки це нове є прогресивним, нехай навіть ціною спроб і помилок. Других неможливо зрушити з місця разом з усталеними садово-городніми штампами, інформує Ukr.Media.

Аргументи у суперечці між першими і другими часом наводяться залізні, на кшталт "так робили ще наші бабусі, і все у них було добре". Так, дійсно. Однак якщо гарненько напружити свою пам'ять, то у ній обов'язково промайне, що і бабусі теж потихеньку долучалися до останніх нововведень. Наприклад, вони дотримувалися сівозміни (нехай собі і не настільки часто, як сучасні дачники). У деяких з них поруч росли полуниця і часник. А вже якби наші бабусі знали, що томати можна восени посадити у землю поштучно і не танцювати над їх розсадою з бубном, вони б напевно запитали: "А що, так можна було?" Тому час, нарешті, розбити усталені дачні стереотипи і припинити наполегливо повторювати справи, які багато садівників і городників давно вважають застарілими. Спойлер: деяким "відступам від принципів" ви здивуєтеся.

Щорічне внесення гною

Гній — одне з найвідоміших і популярних добрив, що використовувалися у господарстві ще здавна. Ми й не сперечаємося з тим, що це джерело "вітамінів" для городу. Адже кожна його тонна містить 2-3 кг фосфору, 6-7 кг калію, 2-4 кг кальцію. Трохи менше у гної міститься магнію, кобальту, міді, молібдену, бору і марганцю. І особливо багатий гній на азот, який настільки потрібен городнім культурам. Залежно від виду, гній містить 5-8 кг цієї речовини на кожну тонну.

Однак не все настільки просто. Є і побічні явища такої підгодівлі.

По-перше, внесення гною істотно закисляє ґрунт, і у якусь мить садово-городні культури, що живуть у ньому, починають зростати набагато гірше, а ось характерні для кислого ґрунту бур'яни з великою радістю захоплюють нові території.

По-друге, гній може бути багатий не лише на корисні для ґрунту речовини, але також на насіння вже згаданих бур'янів (це жовтець їдкий, кульбаба лікарська, подорожник великий, хвощ польовий та інші), якийсь грибок, а також і шкідників. Наприклад, усім відома капустянка обожнює жити і ховатися у гної.

По-третє, невгамовне внесення гною за рахунок великого вмісту азоту загрожує багаторічникам (наприклад, смородині або малині) спалюванням коріння, а овочам — накопиченням нітратів.

Що робити?

Використовувати альтернативні способи збагачення ґрунту корисними речовинами. Наприклад, засіяти його сидератами. Це і корисні речовини, і поле не є порожнім. І, нарешті, не боятися хоч одноразово внести мінеральні добрива замість органіки: хоч і "хімія", проте інфекції у ній відсутні. А якщо зовсім вже терпець уривається і "звичка — друга натура", то хоча б перетворити гній у перегній і тільки потім розкидати його полем. І при цьому не забувати тримати під контролем кислотність ґрунту.

Кожен метр — під картоплю

Голодні часи давно залишилися позаду, а звичка займати кожну вільну сотку картоплею або буряком нікуди не поділася. І при цьому ніхто не питає себе, навіщо йому це потрібно. Однак відповідь на це питання полягає зовсім не у тому, щоб згодом підгортати або полоти ці посадки, боротися з хворобами і шкідниками, витрачати ще більше часу на збір врожаю, який потім потрібно десь зберігати і вчасно вжити у їжу.

Що робити?

Перш за все, пожаліти себе. Адже це додаткова праця, а також витрата часу і грошей, починаючи від заготівлі посадкового матеріалу і закінчуючи вживанням плодів врожаю. Висаджуйте лише стільки, скільки потрібно для забезпечення вашої родини овочами. А на неосвоєних територіях ділянки можна облаштувати місце для відпочинку — з альтанкою, квітником і газоном. Доглядати за цим куточком трохи легше, ніж щодня працювати на грядках.

Сушка картопляних шкірок на батареї

Можливо, це і є відповідь на питання, навіщо городник зайняв пару-трійку соток на ділянці картоплею. Адже чим більше її виростиш, тим більше шкірок можна зібрати і висушити. До слова, картопляні шкірки дійсно корисні: їх використовують і як добриво, і як засіб для боротьби з садово-городніми інфекціями. А ще шкірками можна топити піч. І природних розпушувачів ґрунту — дощових черв'яків — вони успішно залучають. Все так. Але ось висушити гігантський обсяг картопляних шкірок на невеликій кухонній батареї (можна, звичайно, розкласти по всіх кімнатах, якщо у господаря немає комплексів) протягом зими дещо складно. Та й відчуття того, що ваше житло повільно перетворюється на хлів, якось не полишає…

Що робити?

Відповідь очевидна: на допомогу прийде духовка. У ній шкірки висохнуть набагато швидше, та й температура там вища (а це означає, що вища і ймовірність усунення інфекцій картоплі за такої теплової обробки). Після теплової обробки сировину подрібнюють у блендері або м'ясорубці, а потім вдруге підсушують. Це робиться швидко і якісно.

Прополювання до ідеальної чистоти

Найдієвішим способом боротьби з бур'янистою рослинністю на особистих подвір'ях здавна вважалося прополювання. Працьовиті городники практично безперервно нещадно гнули спини на грядках, а результатом цього був багатий урожай. Минуло багато років, а на деяких дачах нічого не змінилося: там як і раніше щодня можна побачити господарів, що зігнулися "літерою зю" і у цій позі "чахнуть" над своїм садово-городнім "золотом". Звичайно, полоти культурні рослини потрібно, але без фанатизму. І хоча б іноді застосовувати інші методи захисту посадок від бур'янів.

Що робити?

Варто розуміти, що прополювання потребують виключно молоді культури, а дорослим екземплярам бур'яни вже не страшні — це перше. Друге — шкідливі рослини зовсім необов'язково викорчовувати з корінням — достатньо під час прополювання зрізати інструментом кореневу шийку. У цьому випадку бур'яну потрібно багато часу для того, щоб "оговтатись" — і цього часу вистачить культурній рослині для адаптації. У якості альтернативних заходів варто застосовувати мульчування.

Обробка культур тільки народними засобами

Та ж "пісня", що і про обов'язкове внесення гною. І з'явилася вона з твердження про те, що "хімія" — це страх і жах. Особливо дістається томатам, які багато городників рятують від найпоширеніших інфекцій за допомогою йоду і сироватки.

У жодному разі ми не заперечуємо фактичну користь цих речовин для дачних культур (як, взагалі, тих самих картопляних шкірок, золи, цибулиння, тютюну та інших природних "помічників") — лише применшуємо її ступінь. Тому що якби з хворобами і шкідниками було можливо впоратися тільки народними засобами, то прогресивне людство давно захистило б свої посадки виключно за допомогою них і не винаходило б "велосипед".

Що робити?

Використовувати народні засоби боротьби з садово-городніми інфекціями у поєднанні з пестицидами і корисними бактеріями, а не категорично відмовляючись від них. Наприклад, у випадку з вирощуванням томатів логічно внести у ґрунт триходерму і проводити профілактичні обробки такими препаратами, як Фітоспорин-М, Алірин-Б, Гамаїр, Консенто або Ревус. У більшості випадків необхідність внесення народних засобів знизиться.

Консервування у великих об'ємах

Урожай зібрали — тепер його потрібно законсервувати. І чим більше, тим краще. І навіть якщо, умовно, полуниця або малина у цьому сезоні не дуже вродили, то краще пустити весь урожай на варення, ніж з'їсти свіжі ягоди, тому що сировина своя, перевірена. Насправді це порада про те, як робити не треба.

Як і не варто відправляти у консерви кожен гарний помідор або огірок, який можна вжити у їжу у свіжому вигляді. Не забувайте про те, що кожен вид заготовки має свій термін придатності, після закінчення якого цей продукт не варто вживати (особливо небезпечна консервація з кісточками). Тому все те, що ви не встигли з'їсти, доведеться віднести у компост. Це, звичайно, теж — справа гарна. Але це знову зайва праця та інвентар.

Що робити?

Точно розраховувати свої потреби і консервувати лише стільки, скільки зможе вжити уся родина. Пригостити садово-городніми дарами у банках усіх, хто бажає (до того, як у консервації закінчиться термін придатності).

Застосування садового вару

Треба сказати, що багато садівників у цьому сенсі є досить консервативними. Якщо добрива, то неодмінно гній, а якщо замазка, то, звичайно ж, садовий вар. Адже він захищає внутрішні шари деревини від потрапляння інфекції і грибка після обрізки дерев та чагарників.

Але і тут не усе легко: садовий вар, нанесений на місце зрізу, часто затримує там рідину, що провокує загнивання. Деякі види таких замазок не здатні повністю висихати — і під ними деревина пріє.

Що робити?

Варіантів є декілька. Після правильно проведеної обрізки залишити місце зрізу відкритим: рослина має усі шанси впоратися з цим самостійно. Приготувати садовий вар власноруч, точно дотримуючись інструкції. Або скористатися замазкою, яка зарекомендувала себе.

Обов'язкова побілка дерев навесні

Ще один старий шаблон, який давно варто зруйнувати. Річ у тім, що основним заходом давно визнана осіння побілка дерев. Вона захищає їх взимку від гризунів, а також від сонця, яке і взимку є досить яскравим. А з огляду на той факт, що білити дерева потрібно за температури, не меншої за 5° С, восени підібрати потрібний для цього момент значно простіше, ніж з настанням весни. Ну і головне: осіння побілка рослин усуває шкідників, що зимують у корі. Також стовбур побіленого на зиму дерева захищений від патогенних мікроорганізмів і бактерій.

Що робити?

Проводьте весняну побілку у якості додаткової, а не основної процедури, якщо є потреба. Наприклад, якщо частину осінньої побілки змило дощами і вона потребує оновлення. А ось восени потрібно білити дерева обов'язково.