Сто разів пошкодуєте, купивши ці кімнатні рослини

Є така категорія рослин, з якими краще не зв'язуватися, навіть якщо їх пропонують безкоштовно. Незважаючи на всю їхню красу, незвичайний зовнішній вигляд і пишне цвітіння, більшість квітникарів не можуть впоратися з доглядом або ж просто втомлюються й викидають рослини на смітник. Деякі з них росли в мене або в моїх знайомих — про них і розповім.

Мединілла

Вишукана рослина з дивовижно великими й красивими квітами. Раніше побачити її можна було лише в оранжереях та в колекціонерів. Тепер же мединіллу майже завжди можна купити й у звичайних роздрібних магазинах, причому за досить привабливою ціною.

Найчастіше її купують ті, хто не знає, що мединілла — дуже примхлива рослина. Впоратися з нею іноді не вдається навіть тим, хто тримає вдома справжні джунглі й має різні теплички та величезні флораріуми.

Проблема мединілли — у її розмірах і вимогах. Мединілла походить із тропіків і, на відміну від інших тропічних рослин, потребує високої вологості (стандартних 50% їй буде замало, а поставити такого гіганта в тепличку досить проблематично), свіжого повітря, але без протягів. Крім того — розсіяне яскраве світло, пухкий ґрунт, період спокою… Перелічувати далі?

Навіть якщо вдасться виконати всі умови вдома, досить важко адаптувати дорослу рослину, а вирощувати її з насіння — це чекати 5 років до першого цвітіння.

Опунція

З опунціями знайомий кожен, і якщо не особисто, то принаймні бачив їх у телевізорі у фільмах.

У мами опунція росте вже понад 10 років. На відміну від мединілли, вона не потребує ніякого особливого догляду: яскраве освітлення й нечастий полив — цього достатньо. Колись я приніс її зовсім маленькою, із смішними листочками, оточеними довгими колючками.

Тепер це монстр, якого навіть пересадити не вдається. З віком у опунції виростають величезні колючки (2-3 сантиметри), які вкривають усе стебло. До того ж ці колючки ще й обсипаються.

Якось вирішив допомогти мамі протерти підлогу в кімнаті, де стоїть опунція. Хто ж знав, що спершу треба підмести колючки... Зрештою ганчірку довелося викинути, а руки довго заживали...

Мама погрожує її викинути щоразу, коли витягує чергову голку з руки, але поки що не наважилася — усе-таки шкода рослину. Проте саме через це я не заводжу її собі.

Азалія

Про багато рослин можна сказати: «якщо довго мучитися, щось та й вийде». Але це не про азалію.

Є чимало квітникарів, у яких азалія не лише росте, а й пишно цвіте щороку. Та й що казати — у мами кілька років тому було саме так. Тому три роки тому сестра подарувала їй великий кущ, усипаний квітами.

Але, як ви знаєте, магазинне цвітіння азалії досить коротке, а ось удома змусити її цвісти так само, мамі не вдалося. І щороку приблизно те саме: частина листя опадає, потім знову відростає, але про бруньки й не йдеться.

Здається, вона дотримується всіх тих самих умов догляду: гарне освітлення, полив, невисока температура. Але азалія не цвіте.

До речі, я мав азалії, які підібрав зі смітника — вони виросли, пишно цвіли, а потім раптово обидві засохли.

Звичайно, про азалію не скажу, що ніколи собі не куплю, але поки вона далеко не на першому місці у моєму списку квіткових бажань.

Фуксія

Ще в часи, коли я був школярем, фуксії в домівках були дуже популярні. Я теж притягнув одну зі школи — адже там я бачив лише її цвітіння, а цвіте вона красиво й незвично, та ще й майже безперервно (окрім періоду спокою).

Але от халепа: кожна квітка цвіте красиво, але недовго, і потім опадає на підвіконня чи підлогу. Відповідно, чим більша рослина — тим більше від неї сміття. Саме це й дратує багатьох квітникарів, які, як і я колись, піддалися її красі.

У ті ж роки мама запропонувала мені альтернативу: або ми викидаємо фуксію, або я прибиратиму вдома щодня. Лінь перемогла красу.

До того ж фуксія досить часто стає розсадником білокрилки, яка дуже небезпечна для кімнатних рослин. Позбутися її дуже складно, а ось занести з саду (а багато садівників саме так і роблять — забирають рослину на зимівлю) — легко.

Бальзамін

Ще один аналог фуксії, який у народі звуть «Мокрий Іванко». Загалом, доля в нього така сама: люди, не знаючи, що це за рослина, купують її собі (або беруть у знайомих), але через деякий час позбуваються — або віддають іншим (які так само не знають, що сміття від бальзаміну більше, ніж краси), або висаджують у сад.

До речі, для саду бальзамін дуже підходить: там це сміття нікому не заважає, зате на відкритому повітрі бальзамін цвіте красиво й дуже довго.

Проте, незважаючи на все написане вище, я не відкидаю думки, що колись щось із цього все ж таки з'явиться в моїй колекції. Краще ніколи не зарікатися:)