Як гірчиця відлякує котів від грядки і про який нюанс мовчать

Щойно теплішає, стрічка знову забивається геніальними садовими порадами. Одна з них — сипати суху гірчицю на грядки, щоб коти не робили там туалет. Логіка ніби залізна. У котів чутливий ніс, різкий запах б'є по рецепторах, тварина розвертається і йде шукати інше місце.

Для ґрунту це справді нормально. Порошок не шкодить врожаю, не лежить у землі роками як хімікати, ще й дрібних шкідників відганяє. Змішав із піском, щоб не здуло вітром, посипав — і здавалося б, перемога.

Але я б не поспішав радіти.

По-перше, казки про те, що за тиждень у кота сформується стійка звичка обходити ділянку десятою дорогою — це наївність чистої води. Коти вперті. Вони мислять категоріями своєї території. Запах спецій на відкритому повітрі вивітрюється блискавично. Навіть без зливи — вистачить звичайної ранкової роси. Щойно аромат слабшає, пухнастий сусід повертається на улюблену м'яку землю.

По-друге, і це те, про що любителі швидких рішень не думають. Суха гірчиця токсична для котів. Тварина не літає над грядкою, вона по ній топчеться. А потім сідає і ретельно вилизує лапи. Гірчичний порошок на слизовій — це опік, блювота і жорсткий гастроентерит. Захистити редиску ціною спаленого котячого шлунка — дуже сумнівний компроміс.

Якщо вже треба закрити питання з небажаним туалетом, варто бити по котячих інстинктах. Їх приваблює саме пухка земля, бо їм фізіологічно треба закопати зроблене. Зламайте цю схему. Просто замульчуйте грядки тим, по чому неприємно ходити м'якими лапами: сосновими шишками, хвоєю, грубою тріскою.