Багато садівників щороку стикаються із проблемою: біля деяких дерев до кінця літа з’являється густа поросль. Одразу виникає безліч питань: що з нею робити — безжально видалити чи все ж таки залишити? Корисні ці пагони чи шкідливі?

Ви посадили вишню, а за кілька років із подивом виявляєте біля її підніжжя справжнісінький кущ. Тонкі гілочки з вишневим листям завзято пробиваються просто від кореня, а часом — і на чималій відстані від нього. Це і є та сама коренева поросль, на утворення якої здатні багато дерев та чагарників.

Що таке коренева поросль

Щоб розібратися в природі цього явища, згадаймо шкільний курс ботаніки. Кожна рослина має надземну частину (стовбур) і підземну (корінь). Корінь виконує одразу кілька важливих функцій: він надійно фіксує рослину в ґрунті, утримуючи її вертикально, постачає із землі розчинені мінеральні речовини та воду, накопичує поживні запаси, а також слугує для вегетативного розмноження.

Крім головного кореня, існують бічні, що розростаються під землею. Саме на них — найчастіше на горизонтальних, розташованих близько до поверхні — закладаються придаткові бруньки. З них і формується коренева поросль — нові пагони, що пробиваються на світ.

Згодом ці непрохані гості часто стають справжнім головним болем для багатьох із нас.

Причини виникнення кореневої порослі

Поява таких пагонів має одразу насторожити, адже це прямий сигнал про проблему, з якою зіткнулося дерево. Причин може бути кілька:

Під час перекопування пристовбурного кола ви випадково зачепили коріння. На місці рани з тих самих придаткових бруньок миттєво починає рости пагін. Щоб уникнути цього, перекопування під деревами з поверхневою кореневою системою краще замінити мульчуванням.

Механічне пошкодження самого дерева: злам гілок, пошкодження кори або будь-які інші травми.

Корисно знати! Сучасна наука про дерева доводить, що більшість невеликих зрізів і ран не потрібно нічим замазувати — дерево має власний надійний механізм ізоляції пошкоджень. Обробляти варто лише дуже великі рани, використовуючи для цього сучасні дихаючі садові бальзами (наприклад, із додаванням фунгіцидів). При цьому слід відмовитися від застарілого вару на основі нафтопродуктів, який заважає дереву загоюватися. І в жодному разі не обв’язуйте пошкодження плівкою — вона створює парниковий ефект, у якому миттєво розвиваються грибки та гниль.

Дерево посаджене занадто високо. Через це, наприклад, під час поливу сильним струменем води оголюється коріння. Тут просто засипте відкриті ділянки шаром ґрунту.

Несумісність прищепи та підщепи. Якщо після щеплення частини не підійшли одна одній, у місці з’єднання утворюється потовщення, дерево повільно росте, але передчасно плодоносить. Цей дискомфорт стимулює викид порослі.

Плюси і мінуси кореневої порослі

У цього явища є як свої плюси, так і суттєві мінуси.

Головний недолік: молоді пагони, харчуючись від материнського кореня, висмоктують із нього соки. Вони працюють як паразити, що вкрай послаблюють дерево і можуть навіть призвести до його загибелі. Таку поросль потрібно безжально видаляти — причому вирізати під саму основу, розкопавши землю, а не просто зрізати зверху. Якщо обмежитися зрізанням на рівні ґрунту, на місці зрізу прокинеться ще більше бруньок, і замість одного пагона ви отримаєте цілий густий кущ.

Є й позитивні моменти.

Якщо ваше дерево кореневласне (тобто не щеплене, а вирощене на власних коренях), то місцеві саджанці, що з’явилися з порослі, матимуть абсолютно ті ж самі властивості, що й материнська особина. Вони набагато легше переносять примхи погоди і вирізняються неймовірною життєстійкістю. Це простий і дешевий спосіб розмноження — без щеплень та зайвих витрат. Ба більше, після суворої зими загибле дерево можна легко «замінити» таким пагоном, і він почне плодоносити швидше, ніж новий саджанець.

Проте варто пам’ятати: хоч у старих українських садах досі росте багато кореневласних вишень та слив, які здавна передавалися від сусідів через поросль, переважна більшість сучасних сортів (особливо яблунь, груш чи абрикосів) є щепленими. Їхня коренева поросль завжди йде від дикої підщепи, тож із неї виросте лише дичка з дрібними та несмачними плодами.

Які культури найчастіше дають поросль?

Найбільш схильними до утворення кореневої порослі є кісточкові дерева (вишні та сливи), а також малина і деякі декоративні чагарники, наприклад, бузок. Якщо малина є повністю кореневласною культурою, і її поросль — це безкоштовний посадковий матеріал, то з плодовими деревами та сортовим бузком варто бути обережними і завжди перевіряти, чи не були вони щеплені на дичку.

То видаляти чи залишати?

Рішення залежить виключно від двох факторів: походження вашої рослини та ваших цілей.

Видаляйте без жалю, якщо поросль з’явилася біля щепленого дерева (яблуні, груші, сучасні сорти абрикосів тощо), або якщо нові саджанці вам просто не потрібні, адже вони виснажують материнську рослину. Робіть це правильно: відкопуйте землю і зрізайте пагін біля самої основи кореня.

Залишайте, якщо дерево чи кущ кореневласні (наприклад, малина або старі сорти вишень), і ви хочете безкоштовно та швидко розмножити улюблену рослину. У такому разі дайте пагону трохи підрости, а потім обережно відсадіть на нове місце.

Як пересадити поросль

Поросль сливи і вишні

Найбільше кореневої порослі дають кісточкові дерева, особливо сливи та вишні. Якщо ви переконані, що маєте справу з кореневласним сортом, поросль можна використовувати для розмноження восени або навесні.

Найкраще підійдуть 2-3-річні саджанці, що ростуть за метр від стовбура. Садити такий пагін краще на ту саму глибину, на якій він ріс біля материнського дерева. Будь-яке заглиблення у вологому чи важкому ґрунті є небезпечним: кора почне підпрівати, рослина затримається в рості і з часом може просто загинути.

У таких пагонів, що звикли живитися від материнського кореня, власна система розвинена дуже слабо. Допоможе чудова хитрість: пізньої весни перерубайте корінь саджанця гострою лопатою і залиште його «дорослішати» на тому ж місці. Влітку, залишившись без материнського «підживлення», він почне бурхливо нарощувати власні корінці. І вже до осені ви отримаєте міцний саджанець, цілком готовий до пересадки.

Але будьте уважні: якщо ви помітили, що поросль під вашою сортовою сливою має дрібне листя або гострі колючки — це вірна ознака того, що дерево було щеплене на дику аличу або терен (для якого колючки є природною особливістю). Не варто плекати марних надій: ці ознаки з віком нікуди не зникнуть, і сортовим деревом такий пагін не стане ніколи. Його можна використати хіба що як нову підщепу для майбутнього щеплення хорошої гілочки.

Коренева поросль бузку

Кореневу поросль використовують для розмноження не лише плодових культур, а й декоративних чагарників.

Тут діє те саме правило: якщо ваш розкішний сортовий чи махровий бузок був щеплений на сіянці дикого бузку (або, як це робили раніше, на бирючину), то з відкопаного пагона виросте звичайнісінький «дворовий» блідо-бузковий кущик, тому таку поросль треба регулярно видаляти.

Сортові ознаки збережуться і передадуться через відростки лише в тому випадку, якщо рослина кореневласна (наприклад, розмножена сучасним методом мікроклонування). Якщо це ваш випадок, садити бузок найкраще провесною, щойно прогріється земля. Гострою лопатою обережно відокремте саджанець від материнського кореня і відразу переносьте на нове місце. Догляд: щедрий полив і розпушування.

Щоб рослина прижилася найлегше, обирайте маленькі кущики. Відразу під час посадки починайте формування, підрізаючи зайві гілочки.

Коренева поросль малини

А от із малиною все просто, адже вона є кореневласною культурою, яку не прищеплюють. Тому використання порослі — це основний, правильний і найефективніший метод розмноження як звичайних, так і ремонтантних сортів. Садити її можна і навесні, і восени.

До середини весни висота малинових кущів сягає 10-15 см — це найкращий матеріал для пересадки. Саджанець слід викопувати з грудкою землі, дбайливо оберігаючи корінці. Після цього потрібно негайно посадити його на нове місце і рясно полити.

При пересадці у травні процедура та сама, проте кущики обов’язково треба вкоротити до 10-20 см. Якщо цього не зробити, вже в рік посадки можуть з’явитися плоди, але рослина не встигне сформувати міцні пагони заміщення.

Осінню посадку проводять у другій половині вересня, аби молоді кущики встигли надійно прижитися до заморозків. Для цього обирають поросль із густою мичкуватою кореневою системою і обрізають її до висоти 20-25 см. Подальші дії — такі самі, як і під час весняної посадки.