Як живуть країни Східної Європи після вступу в ЄС

Цього року виповнюється рівно 10 років з того моменту, як ряди Євросоюзу поповнили відразу 10 нових держав Східної Європи. 1 травня 2004 року населення і влада Угорщини, Кіпру, Латвії, Литви, Мальти, Польщі, Словаччини, Словенії, Чехії та Естонії зустріли як свято. У 2007 -му в ЄС вступили Румунія і Болгарія, а зовсім недавно 1 липня 2013 року, - ще й Хорватія. Напередодні круглої дати цікаво підвести короткий підсумок - що знайшли, а що втратили новонавернені євросоюзники.

Колишні радянські прибалтійські республіки Естонія, Латвія і Литва, дружно ставши незалежними, так само дружно вступали і в ЄС. Те, що промисловість цих країн за 10 років європейства практично перестала існувати, визнають багато експертів. Колишні фабрики стали складами і торговими центрами. Якось дивно, що зарплати населення при цьому в країнах Прибалтики знизилися на 10 - 15 %. Але ж не в безповітряному ж просторі живуть ці держави. Навколо повно нових союзників, друзів. Невже вони не допоможуть? Допомагають, але небезкоштовно. Дають в борг і під відсотки. У результаті з 2003 по 2012 рік зовнішній борг по відношенню до ВВП в Литві зріс з 40 до 78 %, в ​​Естонії - з 64 до 98 %, а в Латвії вдвічі - з 73 до 145 %.

І виходу не передбачається. Тому що стає просто нікому працювати на віддачу боргів. Населення цих країн за ті ж роки убуває не тільки з природних причин ( смертності ), а й через масовий від'їзд за кордон.

Може, так справи йдуть тільки в країнах колишнього СРСР? А у " більш справжніх" європейців все добре? Ось, наприклад, Угорщина. З 10 млн. чоловік населення майже 40 % живуть за межею бідності. Зовнішній борг виріс до 80 % ВВП. Спад населення вже став стійкою тенденцією. Ще недавно в Угорщині був наймогутніший аграрний сектор. І рослинництво, і тваринництво, і харчова переробна промисловість - за підрахунками експертів, десятимільйонна Угорщина могла нагодувати ще не менше 30 мільйонів чоловік. А в підсумку сільгоспвиробництво скоротилося в 9,5 рази. Збанкрутували десятки тисяч фермерів. Євросоюз наповнив місцевий ринок дешевою продукцією і тримав демпінгові ціни, поки не розорилися місцеві виробники.

В аграрній сонячній Болгарії ситуація ще гірша. За останні роки чисельність населення скоротилася тут з 9 до 7 мільйонів чоловік. 80 % харчового ринку зайнято низькоякісним імпортом через обмеження, введені для місцевих аграріїв Євросоюзом. А ось, наприклад, Румунія. 40 % населення намагаються вирватися з убогості, а майже 3 мільйони румунів виїхали з країни і не хочуть повертатися.

Хорватія лише минулого року вступила в Євросоюз, але і там вже встигли відчути недобре. Зовнішній борг виріс до 40 млрд. доларів. Введення візового режиму на вимогу ЄС з країнами, що не входять в Шенген, знизило кількість туристів на 25 %, не дозволивши країні заробити сотні мільйонів доларів. Зате 300 мільйонів євро щорічно в загальну касу Брюсселя з Хорватії вимагають - вийми та поклади.

І можна було б спробувати списати все на тяжку соціалістичну спадщину. Але що тоді робити з Грецією, Іспанією, аж ніяк не новачками в Євросоюзі? Напевно, найкраще сказав екс- міністр економіки і фінансів Румунії Варужан Возганян.

- Після того як ми увійшли в Євросоюз, ми зрозуміли, що ми неконкурентоспроможні. Я помітив, що набагато важче бути бідним всередині Євросоюзу, ніж поза ним, - заявив він і гірко підсумував : - Голодна Румунія в ЄС повинна сидіти з іншими країнами за накритим столом, але не торкатися їжі.

Європейський стіл дійсно багатий, але навіть якщо тобі знайдуть за ним місце, то зовсім не обов'язково дозволять їсти. Ти хотів за стіл? Тебе пустили. Сиди, ковтай слину, худни.