Політичне рішення про припинення російсько-української війни на основі Мінських угод - ключова поточна мета Адміністрації президента України. Західні союзники підтримують цей сценарій і вимагають від Москви неухильно слідувати мирним ініціативам Київ. Але мир поки що не потрібен Путіну.
Блеф Кремля
Війна і протистояння з Україною і Заходом - єдине поле, на якому московський режим здатний згуртувати навколо себе громадян. Задум в тому, щоб розкрутити блеф про континентальну війну, якої насправді бути не може через відсталість російської військової машини і економіки від Заходу. Але якщо змусити потенційних учасників повірити у велику війну в Європі - на що вони будуть готові, щоб її уникнути?
Змінити світовий порядок - мета Росії, про що прямо заявив в суботу диктатор країни-агресора Володимир Путін, перебуваючи в Сочі. Він підкреслив, що Захід намагається "зберегти порядок, що склався після розвалу СРСР". "Світобудова на чолі з одним безумовним лідером, який хоче як такого і залишитися... Такий світопорядок Росію ніколи не влаштує", - заявив він.
Схоже, шантаж війною - працює. В цей же день на 51-й Мюнхенській конференції європейські лідери обговорювали, як зупинити російську агресію і не допустити континентальної війни. Чи не вперше всерйоз обговорювали можливість повномасштабної війни в Європі.
"Якщо ми не зможемо прийти не просто до компромісу, а до довгострокової мирної угоди, ми всі знаємо, який сценарій нас чекає. У нього є назва, і ця назва - війна", - лякав аудиторію французький лідер Франсуа Олланд в суботу в Мюнхені. Інші дипломати в ході своїх виступів теж неодноразово використовували схожу термінологію і висловлювали схожі побоювання. Пізніше президент Франції пішов ще далі, закликавши дати "найширшу автономію" районам, які підконтрольні бойовикам.
Склалося враження, що кремлівському керівництву вдалося переконати лідерів ЄС у тому, що велика війна в Європі можлива. Не останню роль в цьому зіграли регулярні повітряні, морські та сухопутні провокації російської армії біля кордонів країн НАТО.
Ще на самому початку російсько-української війни військові експерти стверджували, що перша мета Москви в Україні - Крим, а в кінцевій перспективі і вся Україна. Але не Донбас, який Росія не збирається утримувати. Війна в Донбасі, по всій видимості, переслідувала дві мети - стати "димовою завісою" для анексії Криму і створити всередині-політичну та економічну гирю для іншої частини України, щоб у майбутньому контролювати всю країну.
Тепер, коли весь західний світ доведений Москвою до передвоєнного стану, перша мета здається досягнутою - Крим ніхто не визнає, але вже мало хто обговорює його долю. Західних лідерів цікавить припинення війни в Донбасі. І в цьому зв'язку московське керівництво реалізує наступну мету - намагається заштовхати в Україну знищений російською армією Донбас, озлоблений нестатками і військовою пропагандою РФ.
Крім того, виходячи із заяв і дій російського агресора, триває виконання основного завдання - спроба змінити світовий порядок, зруйнувавши єдність Європейського Союзу, походу нівелюючи роль міжнародних організацій і міжнародних структур діалогу і безпеки. Економічно і політично Росія не здатна це зробити. Тим більше зараз, коли загальний стан справ РФ стрімко котиться в прірву. Лобіювання Москвою антиєвропейських партій і лідерів в ЄС - короткостроковий інструмент, який не завжди ефективний. Єдине, що поки не дає збою, це методи залякування і психологічного тиску - улюблена зброя КДБ.
Нюанси переговорів
В Адміністрації президента України не відчувають особливих ілюзій а щодо нинішнього раунду переговорів за участю лідерів Німеччини і Франції. "Москва ніяк не награється. Ми самі не віримо, але це (політичні переговори, - ред.) останній шанс знайти точки дотику перед подальшою ескалацією війни", - сказав один з чиновників АП. Інший співрозмовник офісу Петра Порошенко зазначив: "Якщо б ми не вірили (можливий успіх переговорів, - ред.), ми б цим не займалися".
Київ прагне будь-якими способами зірвати військовий сценарій Москви і перевести події в площину переговорів і торгів. Мінські угоди - ідеальний формат для цього. Україна може укласти будь-яку угоду. Може обіцяти будь-які преференції окупованих районів Донбасу. Але виконувати або не виконувати тільки те, що вигідно, одночасно з цим зближуючись з ЄС і НАТО. Росію цей формат не влаштовує, оскільки позбавляє головного козиря - вбивств українських військових, мирних жителів і шантажу великою війною. Однак, Мінська контактна група - це єдине місце, де Москва під прикриттям маріонеткових лідерів бойовиків може висувати вимоги, коли їй це вигідно.
Один з європейських дипломатів сказав, що в Брюсселі добре розуміють цілі і методи Москви. Але проблема, вважає дипломат, в іншому. "Ми маємо справу з людиною, яка, судячи з усього, переживає глибоку душевну травму, пов'язану з положенням Росії як країни-ізгоя після розвалу СРСР. Коли посол СРСР був бажаним гостем у багатьох столицях світу. Це була диктаторська, але сильна країна. А потім усе це зникло. Путін вважає, що може повернути повагу і позиції СРСР, але своїми діями тільки шкодить Росії. На наших очах він анексував Крим і розв'язав війну в Україні, чим назавжди відкинув від Росії український народ", - сказав співрозмовник.
Він вважає, що візит Меркель і Олланда в Москву був спробою знайти компроміс у вигляді взаємних поступок і переконати Путіна відмовитися від агресії проти України і всього світу. "Не висувалося жодних ультиматумів, але не було і жодних поступок. Це була спроба поговорити ще один раз, обговорюючи конкретний план дій по втіленню в життя Мінських угод. Мова йшла тільки про Україну, але всім ясно, що однією Україною справа не обмежується", - додав він.
Інший західний дипломат у Києві говорить, що "Путін остаточно втратив довіру Заходу". "Проблема в тому, що ми не можемо визначитися з єдиною стратегією. На Заході вірять у те, що Путін готовий на все. І намагаються тому з ним розмовляти, вірячи в те, що він чоловік розумний і раціонально мислячий, як вони. Це не мюнхенський договір, Україну ніхто не залишить. Україну ніхто не зливає. Просто Захід не має єдиної стратегії по відношенню до Росії. Моя особиста позиція: з Путіним треба грати і розмовляти жорстко, з позиції сили, дати боляче по зубах вже зараз", - говорить він і додає, що поступово Захід буде посилювати свою політику по відношенню до Путіна, єдиний мінус - втрата часу.
У неділю чотири лідера - Франції, України, Німеччини і Росії провели телефонну конференцію в Нормандському форматі. Президенти обговорили комплекс заходів з імплементації Мінських угод і домовилися провести експертні консультації в Берліні представників МЗС у понеділок. Крім того, у вівторок відбудеться зустріч Тристоронньої контактної групи з участю підписантів Мінських домовленостей.
Якщо все пройде вдало, кажуть в офісі Порошенко, 11 лютого в Мінську відбудеться зустріч чотирьох лідерів - Порошенко, Меркель, Путіна і Олланда. На цій зустрічі, як очікується, може бути поставлена крапка в російсько-українській війні. Або покладено початок деескалації.
Джерела в дипломатичних колах повідомили деякі деталі обговорюваного документа щодо імплементації Мінських угод. Співрозмовники кажуть, що в документі не буде мови про заборону Україні інтегруватися в НАТО чи Євросоюз, як про це повідомлялося у деяких ЗМІ. У документі також прямо не буде звучати необхідність федералізації, але Україна повинна погодитися надати деяких районах Донбасу спеціальні права.
В цілому всі пропозиції базуються на Мінських угодах і передбачають розмежування сторін і фактичне заморожування російсько-української війни з намаганням Кремля надалі нав'язати Україні зруйновані райони Донбасу і змусити Київ платити гроші окупованих Росією регіонах.
Що з перерахованого опиниться в остаточному документі і як це буде виглядати - предмет майбутніх переговорів. Увечері в неділю в Києві дипломати з групи переговірників отримали інструкції щодо позиції України в рамках експертного спілкування, запланованого на завтра в Берліні.
Є привід для оптимізму
Подібні зустрічі вже проводилися, схожих переговорів було проведено чимало. Кожен раз вони закінчувалися однаково: Москва однією рукою ставила підпис під документом, а іншою відправляла бомбардувальники влаштовувати провокації на кордонах країн НАТО і ЄС. "Ми не знаємо, чи увінчається це успіхом, але ми повинні спробувати", - заявила верховний комісар Євросоюзу з питань зовнішньої політики Федеріка Могерини, коментуючи дипломатичні зусилля Заходу з протидії російської агресії.
Щоб відповісти на питання, чи дадуть нинішні переговори реальний результат, потрібно оцінити загальний стан Росії на різних рівнях на поточний момент. На економічному напрямку все очевидно - санкції працюють. Але Росія все ще не втратила економічний потенціал для продовження війни. На рівні внутрішньої політики змін не відбулося - російська пропаганда продовжує успішно стравлювати росіян і інший світ. На рівні політичного режиму теж немає ознак протверезіння.
Іншими словами, передумов для успішних переговорів немає. Важко припустити, що Москва відмовилася від своїх планів із-за загрози надання Україні летальної зброї.
У Заходу немає ілюзій, але саме страх перед війною може підштовхнути агресора до застосування сили. Знайти політичний спосіб уникнути війни ціною якихось поступок - класичний приклад умиротворення агресора. Мінські угоди можуть допомогти Україні тимчасово припинити війну, але не допоможуть Євросоюзу і США відновити довоєнну систему кордонів і договорів у Європі. Про Крим і Будапештський меморандум майже не згадують вже зараз.
Поки найвірніші союзники України у боротьбі з агресією Росії - українські солдати, які тримають фронт в Донбасі, Мінські угоди як фактор стримування агресії РФ, санкції Заходу і час, який продовжує грати на руку українцям. Україна повинна продовжувати нарощувати військовий потенціал і вчитися жити в умовах сусідства з країною-терористом, посилюючи процеси реформування та відновлення України як регіонального лідера. Тим часом багатьом лідерам в ЄС і НАТО ще належить зрозуміти, що Україна - далеко не остання в російському плані відновлення імперії.
