Знайти компроміс щодо майбутнього статусу Донбасу в нинішніх умовах практично неможливо - занадто сильно розрізняються позиції сторін. Навіть за завдання мінімум - припинення вогню і лінії розмежування - прийти до спільного знаменника буде вкрай складно. А завдання-максимум, на мій погляд, на сьогоднішній день і зовсім нереальна - політолог Володимир Фесенко.
Крім того, досі немає стовідсоткової впевненості в тому, що зустріч у Мінську відбудеться. Особливо з урахуванням останніх подій у Донбасі, жорстких заяв росіян та інформації про появу на території України нових російських військовослужбовців і техніки. Крім того, мене насторожують повідомлення про появу авіації - незважаючи на те, що вони були спростовані згодом, адже це може стати останньою краплею, яка призведе до зриву переговорів.
Зрозуміло, що сепаратисти будуть до останнього намагатися просунутися далі і захопити якщо не Дебальцеве, то хоча б Станицю Луганську або Щастя. Чи вдасться їм це чи ні - інше питання.
Так чи інакше, про припинення вогню домовитися можна. Навіть лінію розмежування можна узгодити - адже в січні сепаратисти просунулися незначно, основні захоплення відбувалися в минулому році, коли вони зайняли частину нейтральних територій. Ці питання ще можна владнати.
Якщо ми повернемо Донбас за путінським сценарієм, електорат антиукраїнських сил збільшиться на кілька мільйонів чоловік
Але ось за статусом Донбасу я компромісу не бачу. Скажу більше: є два реальні варіанти, і обидва вони нам загрожують проблемами. Вибирати доведеться менше зло. Особливий статус Донбасу, який полягав у вересні, вже навряд чи можливий - я не уявляю собі, що Росія і сепаратисти на нього підуть.
Те, що пропонує Путін - визнати і фактично взяти на утримання ДНР і ЛНР - означає отримати троянського коня, який в будь-який момент може підірвати ситуацію зсередини. До того ж, якщо ми повернемо Донбас такою ціною, у нас знову зміниться внутрішньополітичний баланс, і електорат Опозиційного блоку, як і антиукраїнських сил в цілому, збільшиться на кілька мільйонів чоловік - з усіма витікаючими звідси наслідками. Я вважаю, що це найгірший варіант з можливих. Гнатися за формальним відновленням цілісності в даному випадку означає отримати безліч проблем на свою голову і не тільки зіткнутися з труднощами у внутрішній політиці, але й посилити нашу залежність від Росії.
Інший варіант, який я вважаю меншим злом - замороження конфлікту по лінії розмежування. Так, це дуже схоже на Придністров'я, хоча за кількістю потенційних проблем Донбас ближче до кавказького варіанту. Плюс цього сценарію в тому, то ми не будемо утримувати бойовиків - нехай цим займається Росія. Крім того, внутрішньополітичні ризики будуть набагато нижче, а за час перемир'я ми зможемо зміцнити кордон. Стіна буде потрібна не на кордоні з Росією, а на кордоні з цією частиною Донбасу. Залишаться, звичайно, транспортні комунікації, інфраструктура, що, до речі, буде підштовхувати до пошуку мирних способів співіснування. Варіант, звичайно, теж не кращий, але це все одно краще того, що пропонує Путін.
Нам потрібно боротися не за територію, а за тактичні і стратегічні цілі. І з цієї точки зору заморожений конфлікт краще троянського коня, оскільки несе менше ризиків і не призведе до перенесення проблем всередину країни.
