"Я проти теоретиків і найнятих менеджерів" - Сергій Думчев

Крім кредитів МВФ Україна позичає за кордоном "спеців" для роботи в українському уряді. Закономірне питання: чи потрібно було спочатку йти з простягнутою рукою - і за грошима, і за людьми? Всіх, хто приїхав працювати в Україну, можна розділити за кількома критеріями. Наприклад, країнам-донорам (тут лідерство, безумовно, за Грузією). Або ж виділити групу "трудових мігрантів" з міцними нервами, які не злякалися української бюрократії, і тих, у кого ці самі нерви здали (приклади - Саша Боровик і Яника Мірило). Окремо можна згрупувати людей, що вже стали знаковими (такі як Ека Згуладзе або Міхеїл Саакашвілі), і тих, чия присутність взагалі непомітна.

Корисні чи ні, скандальні або "тихі", грузини чи прибалти... Так вже необхідні Україні сторонні мізки? Про це ми говоримо з засновником громадського руху "Рух за реформи" Сергієм Думчевим.

- Ну що ви. Танці на граблях - улюблена розвага влади. Забудеться Маша - знайдеться хто-небудь не менш одіозний. Наприклад, Олексій Навальний з його твердженням, що Крим - це частина Росії. Адже говорили вже, що Саакашвілі збирається акумулювати російських "дисидентів" (якщо таке визначення взагалі до них застосовується) в одну команду. Так що святе місце порожнім не буває.

- Тобто ви проти блискучих приїжджих умів, воліючи їм посередні українські?

- Ні. Я проти теоретизирующих (ключове слово!) інтелектуалів. Щоб зрозуміти, що таке гроші, їх мало просто заробити. Потрібно зануритися в атмосферу працюючого підприємства - відчути відповідальність за десятки найнятих тобою людей, за їхні сім'ї, вчасно видати зарплату, потурбуватися про соціальний пакет і так далі. А не сидіти в затишному приміщенні з кондиціонером в кабінеті, генерувати ідеї і чекати, коли на банківську картку "впаде" зарплата. Потрібно створювати самому, тільки так і виробляється зовсім інший підхід до грошей, а також до їх розподілу - як в масштабі одного заводу/фабрики, так і в масштабі всієї країни.

- Але "міцні господарники" минулого себе в достатній мірі скомпрометували. Тоді основною мотивацією запрошення іноземців була їх рівновіддаленість від олігархічних та кримінальних кланів...

- Це брехня, а не мотивація. Візьміть, приміром, Наталія Яресько, нинішнього куратора економічного блоку в уряді, - вона давно і тісно пов'язана з Яценюком і Пінчуком. Навіть в її офіційній біографії окремим рядком згадано, що вона "бере участь у багатьох програмах Фонду Віктора Пінчука". У 2003-му тесть Пінчука - тодішній президент України Леонід Кучма нагородив Яресько орденом Княгині Ольги - за внесок у розвиток української економіки.

За останні двадцять з гаком років, прожитих в Україні, Яресько досить тісно інтегрувалася в близькі до влади структури. З Яценюком вона пов'язана через роботу у благодійному фонді Open Ukraine, заснованому ним у 2007-м. Хронологічно діяльність Яресько збіглася з каденціями всіх українських президентів, за винятком хіба що Кравчука. Її не можна вважати особою, ніяк не пов'язаною з теперішньою або колишньою владою. Одне це вже руйнує тезу про кандидатуру, що стояла осторонь від економічних і політичних процесів в Україні.

Що ж стосується економічного генія Яресько, то нещодавно ми стали свідками одного з його проявів. Коли пані Яресько мало не посварилася з зовнішніми кредиторами, вирішивши їх шантажувати неповерненням боргів.

- До свого нинішнього призначення Яресько не працювала на уряд, а от Олександр Квіташвілі - працював. І, кажуть, досяг в Грузії результатів...

- Якщо це так, то де його результати, отримані в Україні? Так, ще одним аргументом на користь призначення іноземців була їх висока (нібито!) компетентність і наявні досягнення на батьківщині. Але я хочу вам нагадати, що медична реформа в Грузії пов'язана насамперед з ім'ям покійного Кахи Бендукідзе. Серед його успіхів відзначають новації, які призвели до зниження материнської та дитячої смертності і зупинили епідемію туберкульозу. При цьому в часи Бендукідзе штат профільного міністерства скоротився з 2 тисяч до 200 чиновників.

І ще два слова про Квіташвілі. У Грузії Сандро пропрацював міністром відносно недовго - близько двох років, а потім перекваліфікувався в ректори Тбіліського університету. До речі, нинішній спікер грузинського парламенту Давид Усупашвілі не без іронії напучував свого співвітчизника: він, мовляв, бажає Квіташвілі успіхів і реалізації в Україні тих ідей, які в Грузії не були реалізовані. Ось вам оцінка з перших вуст.

- За словами Петра Порошенка, "до українських перетворень" приєднався і Лешек Бальцерович.

- Ще один блеф. Дослівно інформація звучала так: Бальцеровича запросили попрацювати в Україні. Запросити можна і Далю Грібаускайте, і Джона МакКейна та на підставі одного лише запрошення розтиражувати новину про розширення кола тих, хто буде займатися українськими реформами. Дуже шкода, що благі наміри спочатку супроводжує брехня. Маю на увазі навіть не Бальцеровича, а ті ігри навколо громадянства, які затіяли "емігранти першої хвилі". Фактично і Яресько, і Квіташвілі, і Абромавічус залишилися при подвійному громадянстві, але публіці було сказано, що вони зробили вибір на користь українського.

- Такий вже це непростимий гріх?

- Не знаю, я не священик. Я - підприємець, і для мене неприйнятна будь-яка фальш, особливо коли вона шкодить справі.

Епізод з Саакашвілі - ще один приклад того ж кумівства, яке набило оскому ще з часів Ющенка. Дивіться: колишній однокурсник Порошенко (разом з Саакашвілі вони закінчували Київський інститут міжнародних відносин) осів у Києві вже давно.

Спочатку передбачалося, що Саакашвілі буде допомагати брендувати Україну на міжнародній арені. Потім задум дещо відкоригували і звернулися до ідеї запустити якийсь мозковий центр, створивши Міжнародну раду реформ, обличчям якого і повинен був стати Саакашвілі. Перший формат подібного органу курирував заступник голови президентської адміністрації Дмитро Шимків, але з нього локомотива реформ не вийшло. Тепер же Саакашвілі отримав портфель одеського губернатора, і це вже третій варіант його "застосування".

- Недарма кажуть, що молоде вино не наливають в старі міхи...

- І не довіряють процес некомпетентним виночерпиям. Останніх слід в більшості своїй прогнати. Особливо "заслужених" - посадити. Старі міхи (нинішня неефективна держава) викинути, а вино навчитися готувати самим. Тільки так, за старою біблійною притчою, вийде толк.