Він справжній український єврей - у Коломойського закінчуються бали патріота

"Він справжній український єврей", - так нещодавно охарактеризував Ігоря Коломойського головний рабин Дніпропетровська та Дніпропетровської області Шмуель Камінецький. З урахуванням розхожої думки про те, що в Україні значна частина населення євреїв їх як мінімум недолюблюють, а також тієї обставини, що Ігор Валерійович - людина конфліктна, суперечлива і зі складним характером, компромату на нього завжди вистачало з надлишком. "Коломойський скрізь все намагається зламати. Це його стан душі. Тільки він не може зосередитися ні на чому. Він бігає по колу і намагається скрізь взяти участь", - заявив про дніпропетровського мільярдера його партнер по обленерго Костянтин Григоришин. У цій фразі явно відчувається відтінок заздрості - "бігаючи по колу", Коломойському вдалося за два десятки роки сколотити найбільшу бізнес-імперію, яка за багатьма параметрами не поступається, а то й перевершує групу СКМ Ріната Ахметова. І це при тому, що "свого" прем'єра і президента у нього, на відміну від колишнього "господаря Донбасу", не було.

Найстаріший і найбільш ходовий компромат, який використовується проти Коломойського його супротивниками (в їх число зараз входять всі найбільші олігархи країни - Рінат Ахметов, Дмитро Фірташ, Віктор Пінчук), базується на міфічній фразі, нібито одного разу виголошену Ігорем Валерійовичем: "Я не повертаю борги і не плачу податки". У цю канву чудово лягає інформація про те, що він викачує гроші з держави і виводить отримані прибутки за кордон. Тут насамперед можна згадати скандальну історію з отриманням Приватбанком рефінансування від НБУ на суму понад 19 млрд грн. і висновком левової частки цих коштів з країни шляхом кредитування дружніх структур, зареєстрованих у Великобританії. Ще один приклад - активно розкручується тема виведення групою "Приват" сотень мільйонів гривень з компаній "Укртатнафта" і "Укртранснафта".

Другий пласт компроматів базується на невиплату податків державі підприємствами, які асоціюються з Коломойським. На першому плані тут знаходиться "Укрнафта". "Коломойський тягне з поверненням боргів державі", "Коломойський нагрів державу" - це стандартні заголовки новин провідних українських ЗМІ, що стосуються накопичення "Укрнафтою" податкового боргу перед бюджетом на суму близько 8 млрд грн., а також затятого небажання виплачувати дивіденди державі. Окремою темою є ініціювання компаніями "Привату" (їм належить близько 43% "Укрнафти") розглядів з Україною в міжнародних судах, в яких вони планували вимагати компенсації на суму близько $5 млрд. Ця історія серед багатьох інших надає олігарху імідж людини, готової безсоромно викачувати гроші з України.

Півтора року джокером Коломойського, яким він крив всі "наїзди", був імідж патріота, який він заробив, ставши головним фінансистом добровольчого руху в країні. Перетворившись на особистого ворога Путіна і одну з пріоритетних цілей для атак російської пропагандистської машини, всередині України Коломойський заробив чимало балів, і сьогодні сподівається конвертувати їх у владу хоча б у рідному Дніпропетровську, забезпечивши перемогу кандидатові в мери Борису Філатову (який також очолює список "Укроп" в міськраду). З іншого боку, жодна добра справа не може перетворитися на вічну індульгенцію - його потрібно підкріплювати новими добрими справами. Таких у Коломойського явний дефіцит, і діяльність "Укропу" в місцевих радах навряд чи буде мати такий масштаб, щоб його компенсувати.